☐ Пошукати бюджет

Свєтка відкрила Excel так, ніби збиралась подивитися правді в очі. І правда, як завжди, не поспішала бути ніжною. Вона довго крутила в голові назву файлу, ніби від неї залежало майбутнє. «Весілля» звучало занадто пафосно. «Бюджет» — страшно. Врешті зупинилась на компромісі: «Весілля (приблизно)». Слово «приблизно» одразу давало простір для маневру. І для самообману.

Вона втупилась у порожній аркуш, де ще не було жодної цифри, і раптом усвідомила: ось він, момент дорослого життя. Той, де ти маєш не мріяти, а рахувати. Не уявляти сукню, а думати, чи вистачить на неї грошей.

У першій колонці з’явилися пункти:
їжа
зал
фото
сукня
інше

Свєтка затримала погляд на слові «інше». Воно виглядало як чорна діра. Туди можна було запхати все: серветки, квіти, алкоголь, транспорт, подарунки батькам, екстрені витрати і нервові зриви.

Вона вже уявляла, як це «інше» з часом стане найдорожчим пунктом.

— Ну що, починаємо? — обережно спитав Макс і сів поруч.
— Починаємо з болю, — відповіла Свєтка.

Макс усміхнувся тією своєю впевненою усмішкою, яку використовував, коли не мав жодного плану, але дуже хотів виглядати оптимістом.

— Думаю, ми вкладемось.

Свєтка навіть не одразу підняла голову.

— У що?
— У сенс.

Вона повернулась до нього повільно, мов у поганому фільмі.

— Сенс не приймають у ресторанах, — сказала вона спокійно. — Там хочуть гроші. Бажано живі.

Макс відкрив рот, щоб щось відповісти, але в цей момент Начо вирішив, що розмова зайшла надто далеко без його участі. Він стрибнув на стіл і ліг прямо на клавіатуру, натиснувши лапою кілька випадкових клавіш. Excel моргнув — і закрився.

— О, — сказала Свєтка. — Навіть програма не витримала.

Начо влаштувався зручно, з таким виглядом, ніби це його робоче місце. Він подивився на них обох із виразом: Досить уже. Пішли гуляти.

— Він проти бюджету, — серйозно сказав Макс.
— Він за життя, — відповіла Свєтка і почухала Начо за вухом.

На хвилину вони всі троє просто сиділи. Ноутбук закритий. Чашки з холодною кавою. Вікно відкрите, з вулиці тягнуло запахом чужих шашликів і свободи.

Свєтка раптом подумала, що всі ці цифри — не про весілля. Вони про страх. Про відповідальність. Про те, що тепер у них є «ми», а не тільки «я».

— Добре, — зітхнула вона. — Давай спробуємо ще раз.

Начо не зрушив з місця.

— Ти заважаєш, — сказала Свєтка.
Начо заплющив очі.
Це мій протест.