☐ Груповий чат — зло

Все почалось із повідомлення.

«Мама створила групу: Весілля Свєти ❤️»

Свєтка дивилась на екран, ніби там написали вирок.

Вона відкрила чат.
Учасники: 23 людини.

Двадцять три.
Вони вже знають. Все. Навіть те, чого ми ще не знаємо.

Перші повідомлення пішли миттєво:

— Ой, яка радість 😍
— Я ж казала!
— Ну нарешті!
— А дата вже є?

Свєтка ще не встигла відповісти, як пішли поради:

— Я б робила у ресторані, а не в кафе.
— У нас було інакше, але шкодую.
— Головне — не економити на фотографі.
— А сукню білу чи айворі?

Айворі.
Звісно.

— А чому Макс мовчить? — написала тітка.
— Бо він розумний, — прошепотіла Свєтка.

Повідомлення сипались, як попкорн.

— Не забудьте про коровай!
— А музика жива буде?
— А діти будуть?
— А тітку Галю покличете?

Свєтка закрила очі.

Почалось.

Начо сидів поруч і дивився, як телефон постійно вібрує.
Він підняв голову.
Почув новий звук.
Загарчав.

— Та я знаю, — сказала Свєтка. — Мені теж не подобається.

Начо гавкнув на телефон.

Серйозно.
Зі звуком.
З претензією.

У чаті зʼявилось:

— Ой, а це що?
— У вас там собака?
— Він теж переживає? 😄

— Він проти концепції, — написала Свєтка.
І одразу пожалкувала.

— Яка концепція?
— Поясни!
— Що не так?

Повідомлення летіли швидше, ніж вона встигала думати.

— Може, давайте зустрінемось і все обговоримо?
— У нас досвіду більше!
— Ми ж хочемо допомогти!

Свєтка дивилась на телефон, як на міну.

— Я його втоплю, — сказала вона Максу.
— Кого?
— Телефон.
— Підтримую, — відповів він.

Начо знову гавкнув.

Наче:
Нарешті нормальні ідеї.

Свєтка вийшла з чату.
Потім повернулась.
Потім знову вийшла.
Внутрішня боротьба.

Врешті написала:

— Ми все вирішимо самі. Дякуємо ❤️

Після цього:

Тиша.

Рівно на три секунди.

— Ну як це самі?
— Ми ж сім’я!
— Ти що, образилась?

Свєтка поклала телефон екраном донизу.

— Я не готова, — сказала вона. — Просто не готова.

Начо ліг їй на ногу.

Як охоронець.

— Добре, — зітхнув Макс. — Переживемо.

Вони мовчали.

Телефон тремтів.

Начо на нього гарчав.

Баланс у світі було відновлено.