☐ Кого НЕ запросити (таємний список)

Свєтка зрозуміла, що одного списку гостей недостатньо. Бо офіційний — це для світу. Для родичів. Для «як прийнято». А їй терміново був потрібен інший. Секретний. Особистий. Такий, який ніхто не має бачити, навіть Макс.

Вона відкрила нотатки в телефоні й написала великими літерами:

НЕ КЛИКАТИ

Навіть шрифт зробила більшим. Для серйозності.

Першою туди потрапила Іра з універу. Та сама, яка на кожній зустрічі казала:
— Ну ти ж могла б і краще вийти заміж.
І завжди дивилась на Макса так, ніби він тимчасовий варіант. Востаннє вона ще додала:
— Головне — не поспішати.
Коли Свєтка вже була з каблучкою на пальці.
Дякую за підтримку, Іро. Наступний.

Далі — Оля, колишня найкраща подруга. Та, що зникла на два роки, а потім написала: «Ти так змінилась». З інтонацією людини, якій це дуже не подобається. Свєтка добре пам’ятала, як Оля на дні народження розповідала всім її старі історії «по приколу».
Не сьогодні. Не в мій день.

Потім у списку з’явилась тітка Люба. Родичка, яка завжди питає:
— А діти коли?
Причому не як запитання, а як вимогу. Востаннє вона ще додала:
— Годинник цокає.
Свєтка уявила, як тітка Люба нахиляється до неї посеред танцю й шепоче:
— Ну що, коли вже?
І поставила жирний мінус.

Далі — Валєра з роботи Макса. Той самий, який на корпоративах п’є, співає «Червону руту» і плаче, обіймаючи кожного другого. Минулого разу він намагався станцювати на столі й розбив вазу.
Ні. Не на моєму весіллі. Ні.

Після нього — Марина, сусідка мами. Вона завжди сидить із кислим обличчям і коментує все:
— Салат сухий.
— М’ясо жорстке.
— Музика гучна.
— Наречена могла б і скромніше.
Свєтка чітко бачила, як Марина сидить за столом і коситься на неї, ніби Свєтка особисто зіпсувала їй життя.

Потім з’явився Сергій, двоюрідний брат. Той, що любить політику, теорії змови і фразу:
— А от я читав…
І починає монолог на сорок хвилин.
Не в цей день, Сергію. Прошу.

Свєтка зупинилась. Подивилась на список.
Він був дуже чесний.
І дуже заборонений.

У цей момент підійшов Начо.

Він уважно подивився на екран. Потім на Свєтку. Потім знову на екран. І загарчав. Тихо, але з душею.

— Ти що? — засміялась вона.

Начо ткнув носом у телефон. Потім ще раз. А потім подивився на неї поглядом:
Оце точно не клич. Я відчуваю погану енергетику.

— Добре, — сказала Свєтка. — Записую: «люди, які не подобаються Начо».

Вона додала новий пункт. Начо задоволено фиркнув.

Свєтка уявила, що буде, якщо хтось випадково знайде цей список.
Скандал.
Образи.
Родинні чати вибухнуть, як салют.

Саме тому список був таємним.

Вона відклала телефон і відчула дивне полегшення. Ніби вперше дозволила собі подумати чесно. Без «треба» і «що скажуть».

— Це мій день, — тихо сказала вона сама собі. — Хоч трошки мій.

Начо поклав голову їй на коліна.
Підтримка була мовчазна, але повна.