Весілля (не) буде

Глава 20

Давид

Дід дуже здав останнім часом, помічаю це по тому, як повільно від йде до машини. Намагається, звісно, тримати поставу, але дихає важко, Марго казала: лікарі підтвердили проблеми з серцем. Власне через це наш старий і поїхав до рідних за кордон, там всі умови для лікування, догляд на вищому рівні. Сам перевіряв – майже санаторій з окремою кімнатою, треба було тільки дочекатися операції. Ми з Марго тоді трошки видихнули, але дід впертий, як всі в нашому роду, сказав не помру, поки не одружу онука і приїхав. 

– Давиде! – гукає мене, хоча вже тримається за відчинені дверцята машини. – А йди-но сюди! Щось ти мені не подобаєшся, хлопче, стоїш, як у воду опущений. 

– Тобі здалося.

А як же, здалося! Я й так зібрав всі резерви, щоб протриматись, поки вони поїдуть, накручений далі нікуди після дзвінка Єви. 

– В мене зір нормальний, онучку, ноги оце трохи не слухаються, є таке, але то не впливає на розумові здібності. Я б ще раніше спитав, не хотів засмучувати Женю. І так бачу, що хвилюється, не варто робити їй нервів. 

– Дожився, дякую, – такого я від діда не очікував. – То ти за невістку більше переймаєшся, ніж за мене? 

– У неї нова робота і діти, а в тебе одні дурниці в голові! І не кажи, що ти, як зараз люблять говорити крутий бізнесмен, мабуть не подобається, що дівчина така самостійна? Не хоче він тебе залежати, сама крутиться. Чи може тобі таку треба, щоб в рота заглядала і сиділа на шиї? 

Ми з Марго переглядаємося. Цікавий висновок, мені на думку не спадало, хоча доля правди в цьому точно є. Женя не Єва, вперто не хоче приймати допомогу, навіть розписку обіцяла написати за той клятий паркет з акваріумом. 

– Мовчиш? Ото й не сперечайся, я тебе бачу наскрізь! Ми з твоєю бабусею прожили сорок років і я ніколи за нею не слідкував, хоча залицяльників було хоч греблю гати. Так що викинь це з голови. Нехай дівчина займається тут своїм табором, це тільки на вихідні, а далі чекаю на вас вдома. Як домовлялись! 

Він ставить крапку, сідає на пасажирське місце, а Маргарита дивиться на мене так, наче вже винесла вирок. В очах читаю: “Ну що, догрався?”

На щастя зараз мені відповідати не треба, просто киваю, повертаюсь до своєї автівки і рушу першим, щоб не затримуватися. По дорозі завертаю в магазин по новий телефон, та продумую, що робити далі. 

По-перше, розібратися, звідки взялися ці так звані колектори. По-друге, якщо тут дійсно працюють шахраї, зв’язатись з юристами і звернутись до кіберполіції. Хоча… все перераховане можна поки що відкласти, головне – побачення з “коханою”. 

Як тільки під’їжджаю до будинку, в очі кидається її новенька машину на стоянці. Не посоромилась нагадати мені, який я бовдур. Подарунок до річниці – правильно помітила Марго, на дрібниці Єва ніколи не розмінювалася. Припарковуюсь поруч, вкидаю до рота ментолову цукерку –  кажуть, гострий смак вгамовує нерви, а мені треба тримати себе в руках. Тим більше я не знаю, “гості” ще у нас чи вже пішли.  

Вирішую, що краще піднятися по сходах, так чомусь легше, ніж чекати ліфт, я зараз хотів би як в старому кіно “зробити монтаж” и вирізати цей шматок життя. Пережити, викреслити і забути! 

Двері виявляються зачиненими лише не верхній замок, отже моя колишня вдома. Як тільки я переступаю поріг, упевнююсь, що не помилився, але не очікую такого сюрпризу. 

– Привіт! – Єва виходить назустріч. На ній лише тоненький халат, під яким явно нічого, а пояс ледь тримається. – Я вже думала ти потрапив у корок. 

– Не зрозумів, – я зупиняюся. 

– Що саме? – вона прибирає довге біляве волосся. – Я ж не могла затримувати колекторів до завтра, вони вже поїхали. І не підписувала ніякі папери, все там, у вітальні.

– Я не про це. З квартирою якось розберемося, чому ти досі не зібрала речі? 

Єва кліпає невинними очима, підходить ближче і поправляє комір моєї сорочки.

– Любий, поговорімо спокійно. Ти все неправильно зрозумів!  

***

Любі друзі, ви читаєте книжковий серіал, отже кожного дня буде опублікована нова глава. Щоб читати далі додавайте книгу в бібліотеку, тоді вона збережеться і буде доступна навіть без інтернету та в аудіоверсії) Реєстрація на Букнет максимально проста, безкоштовна  і займає всього 1 хвилину! 




Поскаржитись на передплату




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше