Глава 9

Давид

Сподіваюсь я прийняв правильне рішення. Сам винен, не перевірив, чи надійний ріелтор, довірився порадам і от що вийшло! Не бачу іншого способу розійтися з Женею мирно і так, щоб потім карма не накрила. Не можу звалити на неї витрати, бо побачив достатньо. Женя занадто самостійна, тягне більше, ніж треба жінці, та ще й тягне на собі на себе піклування про дітей сестри. 

Згадую близнюків і в грудях починає пекти. Я хотів дітей, планував, що вони точно з’являться після весілля, але Єва пройшлася по моїй мрії підборами. Сучка! Руки проти волі стискаються в кулаки, хочеться ще щось розгатити, коли бачу той букет у кутку. Нагадування про те, що я ідіот. Як можна було не побачити, що вона справжня шльондра, яка полює тільки на гроші? 

Мене знову накриває, так що не чую половину того, що Женя сказала.

– То де ваш дім, може розкажете, поки я збиратиму коробки? Думаю, ми спочатку з’їздемо, щоб все побачити, за бензин я заплачу.

Оце так удар в під дих! За кого вона мене має?

– Женю, домовимось один раз і назавжди, – намагаюся говорити рівним тоном. Чекаю, поки вона зверне і покладе на місце рожевий килимок для йоги. – Всі питання, пов’язані з фінансами я буду вирішувати сам, бо маю таку можливість. Це обов’язок чоловіка, якщо він нормальний. 

Підводить на мене очі. Здивовані, наче я запропонував стати утриманкою. В голові проноситься здогадка – як там кажуть: “Хто дівчину пригощає, той з нею і “танцює”? Зупиняюся. Невже вона правда могла таке подумати? Я наче нічим навіть не натякав, та й взагалі цей пункт зараз можна відсунути на соте місце. 

– То ми домовились? – чекаю, а сам починаю уважніше роздивлятись Женю.

Вона дійсно приваблива, струнка, ідеальне тіло без силікона, мабуть йога таки робить свою справу.  М’яке волосся спадає на плечі і вона недбало заправляє прядку за маленьке вушко. Зупиняю себе. 

Я просто допоможу цій родині, а далі ми розійдемося, як в морі кораблі!

– Це вже друга домовленість за годину, ви всі питання так вирішуєте?  

– А ви інакше? 

– Уявіть собі! Можна просто нормально поговорити і я даю іншим право на власну думку! 

– Всім, крім мене, я так розумію? Чи моя думка настільки неправильна? 

Женя від моїх слів бентежиться, навіть червоніє, але швидко себе опановує.  

– Я не це мала на увазі. У мене таке враження, що я підписую контракт! І не кажіть, що це через вашу роботу, не сумніваюсь, що  це якийсь бізнес світового масштабу, але з дітьми ви наче… 

– Нормальна людина? – закінчую фразу. 

Мовчимо. Мені хочеться сміятися, настільки дурнуватим я себе почуваю! Тобто, справа не голодному погляді, у мене тон директора, який розмовляє з підлеглою? Ще краще! Женя залишає речі підходить до мене і раптом бере за руку.