Глава 7

Давид

Не знаю, справа у млинцях з медом, невгамовних малюках, чи у присутності Жені, але помічаю, що мені стало легше. У всякому разі більше не хочеться все розтрощити, вистачило і телефону. Коли наш обід закінчується, Женя починає прибирати зі стола – спокійно, без скарг, що може пошкодити манікюр. Єва це ненавиділа. Кухню, прибирання, домашні справи – всім займалися найняті люди, бо я можу собі це дозволити. Правда, той, з ким я її побачив, певно має на рахунку більше грошей… Згадую наречену і всередині все застигає та перетворюється на камінь. 

– Дядя Давид! – хтось смикає мене за рукав, повертаю голову і бачу Варю. 

Вона прикладає палець к губам і показує на брата. Потім затуляє долонею рот, щоб не засміятись вголос, бо Матвій спить просто за столом. Склав руки, поклав на них голову і заснув після всіх пригод. Бачу, як він повільно сповзає, ще трохи і впаде зі стільця, тому дію спонтанно. 

Встаю швидко, обережно підхоплюю хлопчика на руки.

– Проведеш в спальню? – питаю у Варі, поки малий довірливо кладе голову на плече і сопе мені у вухо. 

Дівчинка дуже кмітлива, а головне шустра. Вона біжить вперед, розчиняє двері та стягує покривало з одного з ліжок. Дитячих тут немає, бо це гостьова кімната, тому кладу Матвія подалі від краю. Переконуюсь, що він не впаде, якщо буде перевертатись. Варя за всім слідкує і в фіналі киває головою та поплескує мене по руці на знак схвалення – нарешті хоч хтось вважає мене бездоганним. 

– Що сталося? – обертаюсь на голос Жені, яка забігає, витираючи руки об фартух. Переводить погляд з мене на Варю і назад, поки племінниця не пояснює, в чому справа. 

– Золота рибка зачаклувала Матвія, він спить, а вона його лікує!

Ми з Женею перезираємось. Як дивно працює дитяча уява, коли я запропонував намалювати чарівну рибку, то гадки не мав, що малеча настільки у все повірить. Очі у Жені стають вологими, вона присідає та цілує Варю в маківку.

– Добре, хай поспить, а ти не хочеш? Може хоча б поваляєшся?

– А ти даси планшет? – хитрує, але цього разу ніхто не ведеться на вмовляння.

– Ввечері. Подивитесь з Матвієм мультики, а багато сидіти за планшетом шкідливо, зіпсуєш зір і будеш ходити в окулярах. 

Варя сміється, складає пальці на кшталт окулярів і притуляє до очей. Це настільки кумедно, що я не стримуюсь і відвертаюсь, аби не заважати процесу виховання. Вихожу зі спальні і затримуюсь перед входом до вітальні. 

Мда. Майже впевенений, що паркету триндець. Треба пошукати спеціалістів, щоб підібрали дошки в тон старим, тут потрібна ювелірна робота. 

Про те, щоб проводити в цій кімнаті різні жіночі занятті мови не йде, бо тоді ремонт обійдеться в кілька разів дорожче. Дивлюсь на коробки, що вишикувались вздовж стіни та піддаюся цікавості. Заглядаю у ті, які вже збирались розпаковувати, всередині якесь приладдя, м’ячики, резинки для фітнесу, згорнуті килимки. Все кольорове, як в дитячому садочку. 

На столі вже стоїть підставка у формі квітки лотосу, а поруч – ароматичні палички. Беру одну в підношу до обличчя, вдихаю екзотичний запах. 

– Подобається? – Женя мене знайшла і зацікавлено слідкує за реакцією. 

– Незвичайні. А що це? 

– Справжній сандал, – і собі бере одну паличку, проводить під носом, глибоко вдихає. 

– Це для очищення аури? – не можу утриматись від зауваження. 

Всі ці коробки, аромалампи, килимки, на яких треба сидіти та співати мантру Ом для мене дитячі забавки. Вигадка для жінок, яким просто немає чим зайняти час.

Женя миттєво наїжачується.

– Дуже дотепно. Бачу у вас глибокі знання. До вашого відома пахощі використовували ще в Тібетських практиках і в древньому Єгипті. І аура тут ні до чого, вони допомагають подолати стрес, безсоння та тривогу…Можете взяти одну паличку з собою, спробуйте, вам не завадить. 

Я бачу, що зачепив Женю за живе. Вона дійсно горить своєю справою і її жіночий ретрит не просто спосіб заробити гроші.  

Кидаю погляд на нерозібрані коробки і думаю, що вона робитиме далі? Навіть якщо я звільню будинок, у них будуть проблеми з власником. Знаю це по собі, бо мав досвід, коли здавав квартиру родині з дітьми. Вони ухайдохали шпалери, диван довелося викинути.  Не уявляю, якби вони ще й розбили акваріум з екзотичними рибками! 

Добре, якщо орендар погодиться на повернення грошей частинами, бо чужі проблеми нікого не цікавлять. А мене зачепило. Близнюки чомусь геть не бісять, як більшість чужих дітей, а Женя .. Може в цьому світі ще залишились жінки, для яких гроші не стоять на першому місці? 

Кручу сандалову паличку в руках, а в голові раптово народжується ідея. 

– Можна дещо спитати? – нагадую про себе, поки Женя не пішла до дітей. 

– Так, слухаю.

– У вас на ретриті буде велика група? Маю на увазі жінок, яких ви запросили. 

– Зі мною восьмеро, а що таке? Хочете теж очистити ауру? – платить мені моєю ж монетою. Волошкові очі сердито поблискують. 

– Цікава пропозиція, але ні. У мене є варіант – інший дім на вихідні. Безкоштовно.