Розділ 17. Документ після весілля

Максим зустрівся з Яною наступного дня в обід. Я не просила повідомляти кожну деталь і сама не писала, хоча постійно перевіряла телефон. О третій він зателефонував.

— Я їду до вас, — сказав.

— Що в документі?

— Покажу. Яна буде зі мною.

— Максиме, я не хочу брати участь у ще одній перевірці Ірининих справ.

— Ви вже бачили попередній графік і договір. Треба порівняти версії.

— Це може зробити Наталя.

— Мама не відповідає нам. Яна надіслала документ Наталі, але та на судовому засіданні до вечора.

— Тоді зачекайте.

Він помовчав.

— Добре. Ми не приїдемо.

Його згода мала полегшити ситуацію. Натомість я уявила, як вони вдвох вирішують, що робити, і знову опиняються в ролі дітей, які приносять дорослій жінці докази проти її нареченого.

— Надішли титульну сторінку й місце, яке вас непокоїть, — сказала я. — Без повного документа.

За хвилину отримала три знімки.

Перший був супровідним листом Сергієвого адвоката. Він надсилав «робочу редакцію пакета на закриття угоди після реєстрації шлюбу» й просив бухгалтерію підготувати банківські реквізити. У копії стояла Яна, бо один із платежів стосувався повернення її позики. Через це документ потрапив до неї. Вона нічого не шукала в чужій пошті — відкрила вкладення, адресоване їй.

На другому знімку був графік. Упродовж двох робочих днів після отримання грошей за салон Ірина мала переказати сто двадцять тисяч євро готельній компанії. З них двадцять вісім ішло банку, сорок дві — фінансовій компанії, десять — Яні, дев’ять — податковій, одинадцять — постачальникам і юридичним консультантам. На новий корпус лишалося двадцять тисяч.

Третій знімок містив умови забезпечення. Застава Сергієвих корпоративних прав набувала чинності лише після повного погашення банківського кредиту. До того Ірина отримувала просту письмову обіцянку не продавати частку без її згоди. Право перевіряти звітність лишалося, але право погоджувати нові кредити зникло.

Це не було таємним переказом грошей або підробкою. Ірина все одно мала підписати договір. Але «остаточна редакція», яку Сергій готував на після весілля, відрізнялася від тієї, яку погоджувала Наталя.

Я зателефонувала Максимові.

— Чи є підпис Ірини або Наталіне погодження? — запитала.

— Немає.

— Тоді це проєкт, а не угода.

— Названий пакетом на закриття.

— Назва не створює згоди. Ваше завдання — показати, що версія змінилася. Не говорити, що Сергій уже вкрав гроші.

— Я так не говорив.

— Я попереджаю.

— Яна хоче поїхати до мами зараз.

— Їдьте разом. Скажіть, як отримали документ. Не вимагайте рішення.

— А ви?

— Я не поїду.

— Вона може запитати, чи ви бачили.

— Скажіть правду: бачила три сторінки й порадила звернутися до Наталі.

— Добре.

Через пів години Максим написав, що Ірина погодилася зустрітися в салоні. Після цього я відклала телефон і провела нараду щодо конференції. Учасники обговорювали сцену, перекладацькі кабіни й час перерв, а частина моєї уваги лишалася в іншому кінці міста.

О шостій надійшло повідомлення від Ірини: «Приїдь до салону. Треба порівняти документ із тим, що надсилали тобі. Це не про нас».

Я прочитала двічі. Формулювання було чітким: вона не відновлювала дружбу й не запрошувала як підтримку. Їй потрібна була інформація, якою володіла лише я.

«Буду за сорок хвилин», — відповіла.

У кабінеті Ірини сиділи Максим, Яна й Наталя, яка приєдналася просто із суду. Сергія не було. На столі лежали дві роздруковані версії договору. Ірина не запропонувала мені сісти поруч; я сама взяла вільний стілець біля дверей.

— Ти отримувала від Сергія ще щось після внутрішнього графіка? — запитала вона.

— Лише оновлений календар весільних платежів. Я передала його Ларисі.

— У ньому була інвестиція після весілля?

— Без суми й дати.

— Покажи.

Я відкрила хмарний архів на телефоні й надіслала файл Наталі. Вона порівняла дати.

— Цей календар створено за два дні до нової версії договору, — сказала адвокатка. — Тобто пакет готували вже після того, як ми погодили заставу й транші.

— Яно, ще раз поясни, як ти його отримала, — попросила Ірина.

— Лист прийшов мені від батькового адвоката. Там зазначено перший платіж за моїм боргом, тому мене поставили в копію. Я відкрила графік, побачила ваше ім’я й подзвонила Максимові.

— Батькові дзвонила?

— Після того, як надіслала Наталі. Він сказав, що це робоча версія й ми не мали права її поширювати.

— Ти адресатка, — сказала Наталя. — Якщо не підписувала угоди про нерозголошення, маєш право показати документ людині, чиї права він стосується.

Ірина перегорнула сторінки.

— Чому дата переказу прив’язана до весілля?

— Не до церемонії, — пояснила Наталя. — До продажу приміщення. Але в супровідному листі справді написано «після реєстрації шлюбу». Юридичного значення для позики це не має. Психологічне — очевидне.

— Він хоче, щоб я спочатку вийшла за нього, а потім побачила остаточні умови.

— Ми не знаємо, коли він збирався показати, — сказала я.

Максим різко повернувся до мене.

— Ви серйозно його виправдовуєте?

— Ні. Відокремлюю те, що написано, від припущення.

Ірина підняла руку.

— Не треба захищати мене ні від нього, ні від висновків. Наталю, що саме змінилося?

Адвокатка відкрила свою таблицю.

— Чотири суттєві пункти. Застава стає відкладеною до погашення банку. Зникає твоє право погоджувати нові кредити понад п’ятдесят тисяч євро. Перший транш збільшується з тридцяти до ста двадцяти тисяч, тобто поетапного фінансування немає. І строк повернення починається не з моменту переказу, а після введення корпусу в експлуатацію.

— Якщо його не введуть?

— Формально строк не почнеться. Це можна виправити, але в цій редакції так.