Розділ 13. Весілля без безпечного залу

Наступного ранку Ірина поїхала до Наталі разом із Максимом. Я не знала подробиць зустрічі й не питала. Об одинадцятій вона написала в робочий чат: «Інвестиційний договір не підписую до дозволу на експлуатацію та рішення банку. Весілля проводимо за резервним планом, якщо зал не готовий».

Сергій не відповів. Яна поставила позначку «підтримую». Максим написав: «Зрозумів».

Я зателефонувала Лідії й попросила підтвердити старий зал. У вересні там планували дводенний семінар, але саме на нашу суботу бронювання ще не було. Вона поставила внутрішній резерв і надіслала схему.

До обіду ми з Дариною скоротили список гостей до ста осіб, перерахували декор і погодили з Оксаною мобільну кухню. Здавалося, після тижнів невизначеності в нас нарешті був план, що не залежав від банківського рішення.

О другій Лідія зателефонувала знову.

— У нас пожежна інспекція, — сказала вона. — Приїхали на попередній огляд нового корпусу.

— Сьогодні? Комісія мала бути двадцять восьмого.

— Сергій Миколайович просив пришвидшити. Домовилися на сьогодні, але мені ніхто не сказав.

— Що перевіряють?

— Уже все. Інспектор зупинив монтаж у залі й просить відповідального за пожежну систему. Підрядник не відповідає.

— Я їду.

Дарина закрила ноутбук.

— Я з вами.

— Подзвони Максимові. Він має знати технічні питання.

Я сама хотіла набрати його, але після вчорашньої домовленості будь-який дзвінок здавався частиною особистої розмови, до якої ми ще не дійшли.

— Уже дзвоню, — сказала Дарина.

До готелю ми дісталися за годину. Біля нового корпусу стояла службова машина, в холі чекали Сергій, Яна й двоє чоловіків у формі. Максим приїхав раніше за нас і розмовляв з інженером біля пожежного щита.

— Що сталося? — запитала я.

— Система не підключена до центрального пульта, — відповів Максим. — Частина датчиків лише встановлена, але не налаштована. У гідрантах на третьому поверсі недостатній тиск.

— Зал на першому.

— Евакуація проходить через спільний коридор. Корпус розглядають як єдиний об’єкт.

Сергій підійшов до нас.

— Не треба перебільшувати. Підрядник приїде за годину й запустить пульт.

— А тиск? — запитав Максим.

— Насос уже замовили.

— Коли доставлять?

— Наступного тижня.

Інспектор вийшов із технічного приміщення й попросив Сергія підписати акт попереднього огляду. Той прочитав першу сторінку й одразу почав сперечатися.

— Ви не можете заборонити експлуатацію того, що ще офіційно не експлуатується.

— Саме тому ми не забороняємо роботу готелю, — спокійно відповів інспектор. — Фіксуємо, що новий корпус не готовий до прийняття людей і не може отримати позитивний висновок до усунення порушень.

— Я усуну за десять днів.

— Після цього подасте заявку на повторний огляд.

— Коли приїдете?

— За графіком, до десяти робочих днів.

До весілля лишалося тридцять один день. Навіть якщо все виправлять вчасно, повторний огляд міг відбутися за тиждень до події. Для монтажу, тестування кухні й генеральної репетиції цього було недостатньо.

— Ми переносимо весілля в старий зал, — сказала я.

Сергій різко повернувся.

— Нічого не переносимо. У нас місяць.

— За договором рішення треба прийняти за три тижні. Але підрядникам потрібне планування вже зараз, і ми не ризикуватимемо.

— Ви чули? Насос буде наступного тижня.

— А повторна комісія — ще через десять робочих днів.

— Я домовлюся раніше.

— Про безпеку не домовляються.

— Не читайте мені лекцій у моєму готелі.

Ірина приїхала посеред суперечки. Вона побачила службову машину, акт у Сергієвих руках і відразу зблідла.

— Що тепер? — запитала.

Сергій підійшов до неї.

— Нічого критичного. Виявили кілька недоліків, за десять днів виправимо.

— Є негативний висновок?

— Попередній акт.

Вона взяла документ і прочитала перелік. Максим стояв поруч, але не втручався.

— Чому інспекція сьогодні? — запитала Ірина.

— Бо хтось попросив прискорити перевірку, — відповів Сергій.

— Ти?

— Я просив попередню консультацію після завершення системи. Вони приїхали раніше, бо отримали скаргу.

У коридорі стало тихо.

— Яку скаргу? — запитав Максим.

Сергій дістав телефон і показав лист. На офіційну адресу служби справді надійшло звернення щодо порушень у новому корпусі. Автор просив перевірити заблокований евакуаційний вихід, не під’єднані до системи датчики й відсутність насоса. Дані заявника в копії були приховані.

— Дуже точний перелік, — сказав Сергій. — Його міг скласти лише хтось, хто був усередині й розуміється на проєкті.

Він дивився на Максима.

— Ти серйозно? — запитав той.

— Ти погрожував звернутися до інспекції на першому огляді.

— Я сказав, що без виходу зал не приймуть. Нікуди не звертався.

— Тоді хто?

— Запитай у своїх підрядників, яким не платиш.

— Максиме, — сказала Ірина. — Ти писав скаргу?

— Ні.

— Чесно?

Він подивився на неї так, ніби друге запитання було образливішим за Сергієве звинувачення.

— Я відповів.

— Ти знав усі ці недоліки.

— Їх знали будівельники, інженер, монтажники й половина адміністрації.

— Але тільки ти від початку хотів, щоб ми не проводили тут весілля, — сказав Сергій.

— Я хотів, щоб тут було безпечно.

— І влаштував перевірку в момент, коли банк розглядає наші документи.

— Я не подавав скарги.

Ірина дивилася на сина, і я бачила, що вона хоче повірити. Проте останні тижні навчили її іншого: Максим телефонував рієлторові під виглядом покупця, збирав реєстрові документи, перевіряв кожне Сергієве слово. Анонімна скарга надто легко вкладалася в знайомий спосіб дій.

— Покажи телефон, — сказала вона.

Максим завмер.