Розділ 9. Іванна

Розділ 9. Іванна

Увесь час я роздумувала, що ж мені робити із тим недотумкуватим Джурком. Адже ми постійно зустрічаємося! І він порушив правила! Навіть сидячи на лекції наступного дня, весь час про це думала. Але незабаром усіх думки вилетіли з голови, тому що отримала новини з деканату, який завжди вмів підкинути сюрпризів.

Я сиділа на лекції, коли на мій телефон прийшло повідомлення від старости. Виявилося, що нас, п'ятірку найкращих студентів третього курсу, терміново, навіть дуже терміново, одразу після цієї пари викликали до кабінету декана. Що ж сталося? Я захвилювалась і швидко перебрала в голові всі свої предмети й оцінки. Усе було наче нормально, жодних хвостів. Тоді що ж сталося?

Після лекції поспішила в декана. У приймальні декана вже товклися мої знайомі одногрупники-відмінники. Усі були заінтриговані. Сам же декан, поважний чоловік у строгих окулярах, зустрів нас із такою широкою усмішкою, ніби він щойно виграв мільйон у лоторею.

— Вітаю вас, еліто нашого факультету! — урочисто промовив він. — Недавно університет підбив підсумки річного рейтингу, і ви в п'ятірці найкращих! Але це ще не все. Цього року наші спонсори організовують закритий Карпатський саміт інновацій. Це надзвичайно елітний захід, куди запрошують лише топ-менеджерів та відомих інвесторів. І наш університет отримав десять путівок для наших студентів! П'ять для третьокурсників і п'ять для четвертого курсу. Ми подумали, що логічно буде, якщо поїдуть найкращі, хіба ні? Тому ви п'ятеро їдете на крутий саміт!

Я вухам своїм не повірила. Карпатський саміт?! Вау! Це ж просто неймовірно чудова і крута можливість! Усі знали, що після цього форуму студенти отримували запрошення на стажування, а потім і на роботу, що гарно себе проявити, в найкращі компанії країни. Відмовитися від такого було б справжнім злочином проти власної кар'єри. Ну й що, що в мене іде повним ходом підготовка до весілля? Можна це ж поєднати! Макс, який цінує кар'єрне зростання, це точно оцінить і, звичайно ж, підтримає мене! Він завжди казав, що треба хапатися за будь-які корисні зв'язки. І, в кінці кінців, є телефони, ми завжди все можемо обговорити в онлайні.

— Виїзд післязавтра вранці, — продовжував декан, роздаючи нам яскраві буклети. — Дорога туди і назад, проживання в п'ятизірковому готелі, повне харчування, лекції від мільйонерів — це все оплачено спонсорами. Ваше завдання, дорога студенти, — об'єднатися з командою четвертого курсу і гідно представити наш університет на конкурсі стартапів.

Я вийшла з кабінету буквально окрилена. Звісно, у мене весілля на носі, і треба було вибрати ще купу дрібниць, але Макс сам казав, що я маю більше думати про майбутнє! Попереду в мене Карпати, мої улюблені гори, дорогий готель і жодного Джурка на горизонті! Життя знову стало налагоджуватися!

Ми спустилися на перший поверх, де на нас уже чекала друга частина команди, студенти четвертого курсу, для знайомства та інструктажу. Я впевнено відчинила двері, і тут моє серце гепнулося кудись у район п'ят. Біля стенду з розкладом стояла п'ятірка найкращих студентів четвертого курсу. І прямо по центру цієї групи, схрестивши руки на грудях, стояв мій особистий… е-е-е… системний збій. Джурко.

Він підняв голову, і наші погляди зустрілися. Його очі округлилися, а щелепа ледь помітно відвисла.

— Тільки не кажи, що ти в п'ятірці найкращих, — простогнав він, роблячи крок назустріч, щойно декан відвернувся до секретаря.

— А ти що, сумнівався?! — обурилась я, миттєво забувши про всі правила нашого дурного пакту і не втікаючи. Ще чого! — Я завжди в топі рейтингу. А от що ти тут робиш?

— Я теж їду на саміт. Мені потрібен цей грант для магістратури в Німеччині, — він нервово провів рукою по своєму розпатланому волоссю. — Це просто якийсь треш. Ми ж мали триматися на відстані!

— То відмовся від поїздки! — запропонувала я, хоча чудово розуміла, що він цього ніколи не зробить.

— Сама відмовся! — обурився Джурко.

— Це мій квиток у майбутнє! — я набурмосилась і теж схрестила руки на грудях.

— І мій теж! — випалив він роздратовано.

Ми з Джурком стояли посеред холу і дивилися одне на одного.

Цілий тиждень! Боже, цілий тиждень у закритому готелі в горах, де нам доведеться працювати в одній команді, жити поруч і постійно спілкуватися! Відмовитися неможливо. Втекти нікуди.

Чорт забирай, чи то той довбаний Хроновізор, чи то моя нещаслива доля не просто насміхалася над усіма моїми планами, вона зайняла місце в перших рядах, купила попкорн і тепер спостерігала за моїми жалюгідними потугами уникнути проблем і реготала наді мною!