Розділ 7. Іванна

Розділ 7. Іванна

Ситуації, коли хочеться негайно провалитися крізь землю, зазвичай трапляються саме тоді, коли ти зовсім цього не чекаєш. Я подивилася на незнайому блондинку, потім на розгубленого Джурка з мокрою плямою на джинсах, і все зрозуміла. Це була його Аліна. Ух, яка ж халепа! До речі, ця дівчина глипала на мене таким зневажливим поглядом, ніби я була якоюсь комахою.

Джурко ж відкривав і закривав рота, наче риба, викинута на берег, і явно не знав, що відповісти на її запитання. Треба було брати ситуацію у свої руки, поки наш договір остаточно не накрився мідним тазом і ця сцена не перетворилася на грандіозний скандал.

— Я просто теж клієнтка цього весільного агентства, — максимально спокійним голосом промовила я, піднімаючи з килима свої блідо-жовті зразки тканин. — Чекаю тут свого нареченого. А ваш хлопець випадково поперхнувся біля кулера, облив себе водою і ледь не збив мене з ніг. Я якраз питала в нього, чи не потрібна йому серветка.

Блондинка кліпнула своїми довжелезними віями і перевела погляд на мокрі джинси Джурка. Її гарненьке личко миттєво незадоволено скривилося.

— Джурку, ну як так можна?! — обурено вигукнула вона, миттєво забувши про мою присутність. — Ми ж зараз маємо фотографуватися для портфоліо агентства! Тобі треба терміново висушити штани. Едуарде! — зарепетувала вона раптом. — У вас є фен?!

Вона крутнулася на своїх височезних підборах і побігла назад до кабінету весільного організатора. Джурко полегшено видихнув і подивився на мене так, ніби я щойно врятувала йому життя.

— Дякую, — ледь чутно прошепотів він, обережно обтрушуючи джинси. — Я твій боржник.

— Просто тримайся від мене якнайдалі! — просичала я у відповідь. — І запам'ятай, що правило номер два працює навіть за межами університету!

Я закинула сумку на плече і майже бігом кинулася до виходу. Краще в інший день приїду сюди! Все одно, як я зрозуміла, Макс сьогодні не зміг вибратися з роботи, а так разом приїдемо іншим разом.

На вулиці світило яскраве весняне сонце, але мене всю дрібно трясло від нервів. Це якийсь капець! Ну, як ми могли зустрітися з Джурком у такому величезному місті і саме в цей час? Складалося враження, що то не просто так! Що та дурна машина з лабораторії ніби спеціально знущалася з нас, зіштовхуючи лобами.

У той кишені раптом задзвонив телефон, і на екрані висвітилося фото Максима. Я натиснула кнопку відповіді.

— Привіт, сонце, — пролунав спокійний діловий голос мого нареченого. — Слухай, у мене тут на об'єкті форс-мажор, підрядники щось наплутали з бетоном. Я ніяк не встигаю приїхати до агентства. Ти ж там сама вирішиш з Едуардом? Картка моя для виплат у тебе є.

Я зупинилася посеред галасливої вулиці, стискаючи телефон, і мені чомусь стало дуже-дуже гірко, прямо аж сльози на очі набігли. Мій наречений знову був зайнятий своїми справами, і не зміг приїхати. А от з тією красунею Аліною її наречений Джурко приїхав! І, напевно, разом вони там щось обирали і вирішували. Разом! Ось ключове слово! У мене навіть на душі якісь ревнощі зашкреблися…

— Звичайно, Максе, — сухо відповіла я. — Я все сама вирішу. Я вже все вибрала. Будуть серветки кольору айворі, як і хотіла твоя мама.

— От і чудово! Сонце, ти в мене найкраща! Цілую тебе. Увечері зідзвонимося.

Він завершив розмову, а я залишилася стояти біля весільного салону і відчувала, що дурні сльози все-таки починають текти по моїх щоках.

Відчуття контролю над власним життям тануло в мене на очах, мої ідеальні графіки летіли шкереберть, усі правила порушувалися, а попереду було ще більше місяця до весілля! Чорт, якщо ми з цим Джурком так часто стикаємося випадково, то що ж буде далі?

І чому це я так розхвилювалася? Прямо аж до сліз? Я навіть сама собі не могла це пояснити. Мабуть, тому, що Макс зі мною не приїхав…