Пролог

22 роки тому….

Король стояв перед вівтарем в каплиці. Сьогодні була десята річниця його весілля з його прекрасною Королевою. Чудовий шлюб печалить лише одне – вони досить без дітей. Тож сьогодні Король збирався молитися не тільки Хатхор, а й усім Богам. Він лише міг сподіватися, що його хоч хтось почує. 

Прочитавши вже п'яту молитву Король відчув когось позаду себе. Чоловік радісно повернувся.. Перед ним стояв молодик. Від чорного одягу його біла шкіра була ще білішою. Наче хлопець ніколи не бачив сонця. У нього були довге темно-фіолетове волосся з декількома косами. Та те, що лякало Короля більша за все – роги, як у цапа. 

— Хто ви? – тремтячим голосом спитав Король. 

— Я той, хто дасть тобі те, що ти хочеш. 

Усмішка молодого Бога була гостріша його рогів. Король не знав, що своїми молитвами викличе якусь темну сутність. Він просив лише світлих Богів, добрих. 

— Твої світлі добродушні божки не дають тобі того, що ти хочеш. Вони не звертають уваги на твої молитви та пожертви. Їм все одно до твого страждання. 

Темний Бог пройшов повз Короля та роздивлявся вівтар. Пожертви монарха Богам вистачило б на декілька тижнів життя для якоїсь бідної родини. Звісно Король намагався зробити все, щоб таких родин було менше, та люди грішні. 

— Ти все ще не згадав мене? – повернувся Бог до Короля. – Невже, я так мало допомагаю людям?

Король зробив декілька кроків назад та прошепотів:

— Аскур – Бог спокуси та бажань. 

— Так, друже мій, я весь до твоїх послуг. Хоча спокушати тебе не збираюсь. А ось бажання твоє можу виконати. 

— І чим я за це заплачу? 

Боги нічого не дають просто так. Особливо темні Боги. Особливо Аскур. 

— Я подарую тобі можливість мати дітей. Ти зробиш їх стільки, скільки захочеш. Лише… – Бог замовк на півслові. 

— Що?

— Твоя первістка стане моєю дружиною на наступний день після її 21 дня народження. 

— Що ти з нею зробиш? – перелякано спитав майбутній батько. 

— Я зроблю з нею найщасливішу жінку. 

— А якщо вона не захоче?

— У неї ніхто не буде питати. 

Король заплющив очі. Він не хотів віддавати свою першу дитину темному Богу. Ця дитина мала б наслідувати його корону. Вона мала б правити цією країною. 

— У неї буде більше, ніж країна. У неї буде цілий світ.

Аскур шепотів Королю на вуха, а той бачив своє майбутнє з дітьми та щасливою Королевою. Та потім все різко закінчилось. Він побачив темряву. 

— Це те, що тебе очікує, коли ти залишишся один – без дітей та онуків. 

Король розплющив очі й відсахнувся від Бога. 

— Я згоден – швидко промовив Король. – Я згоден. 

Аскур усміхнувся. Він схопив чоловіка за руку та кинджалом, що дістав з простору, порізав долоню. Сховавши лезо, Бог загоїв рану своєю магією. 

— Це нагадування про обіцянку, що ти дав мені, друже. 

Бог трохи відійшов від  Короля, а потім зник, наче його й не було. 

— Побачимось на весіллі, – весело пролунало в голові Короля.

Потім ця фраза та усмішки темного Бога снилась йому у найстрашніших жахіттях.