Ми знов пролюбили борт - се ля ві!
Серденько щемить ледь-ледь.
Над хатою низько дзижчить FPV -
Лети, скотиняка, геть.
Дають майна - як згорілий сарай,
А дрючать, як того Сірка.
Вгорі - “Рубікон”, внизу - “Ахмат-чай”
І три штурмових полка.
Машини не їздять. Машини стоять.
Втомились вони від війни.
Не хочу я їздить - я хочу літать…
Сидять на дорогах “ждуни”.
АРБА, РН - усі в укриття!
Та йшли б ви під штри вітри.
Напише черговий (надіюся я):
“Спочинь, сім-три, сім-три”
Осінній флер, листя жовтого цятки,
Бажання нажертись в гімно.
Але з позицій розбитих спочатку
Поїдь забери майно.
Сказать би: “Най шляк трафить всю ту холєру!”,
Щоб сяяло світло в очах…
Але вся логістика БТГр-а -
На наших кістлявих плечах.
Щось настрій у вирій полинув неначе -
Сьогодні в полон не берем.
Знов просочились. Будем херачить.
Нема чим херачить? Знайдем.
Злиісють посадки - почнеться двіжуха,
Вже вам не дамо штурмувать.
Такі-то ось мрії, така веселуха,
Язви його в дідька мать.
Відредаговано: 10.10.2025