Казка

Жила собі на світі одна дівчинка. У неї були мама і тато, які надзвичайно її любили та виконували усі її забаганки.

Одного разу, у саду біля їхнього будинку, з’явилась незвичайна пташка.  Вона мала чарівний вигляд, бо її пір’я було кольору веселки. З голови до ніг, вона переливалась різними барвами. А коли вона почала співати, то всіх зачаровувала, бо то був надзвичайний спів, її пісня була нечуваної краси, а сама пташка під час співу починала виблискувати і переливатись різними барвами. Це було незабутнє видовище.

Дівчинка почала благати тата упіймати пташку. Батько спочатку вагався, та не витримав умовлянь доньки і почав майструвати клітку для птаха. Це була не клітка, а справжній палац. У ній було все: і ліжечко у формі гніздечка, і люстерко, і гойдалка, і поїлка, чудова таця з різними пташиними смаколиками, і багато всього цікавого для птахів. Коли клітка була готова, тато змайстрував пастку і упіймав чудо-птицю.

І от настав той день коли пташечка неземної краси сиділа у кімнаті дівчинки. Дитина була дуже щаслива, що її бажання здійснилось і з нетерпінням чекала коли ж пташина почне співати, щоб уже у своїй кімнаті спостерігати за чудовим сяйвом птиці під час співу.

Та минали дні за днями, а пташка так жодного разу не подала свій голос. Дівчинка не втрачала надію, що колись почує у своїй кімнаті її чарівний спів та цей день все не наставав. Ба більше, різнокольорове пір’ячко почало випадати і на його місці почало рости чорне і не дуже привабливе. І за декілька днів кольорового пір’я зовсім не залишилось і замість чудового птаха у клітці сиділа неприваблива чорна, як вуглина пташка.

Птаха перестала подобатись дівчинці, тому вона випустила її у сад. Пташка, як тільки потрапила на волю, розправила крила і облетіла сад декілька разів. Сіла на своє улюблене дерево і затягнула пісню. І щойно вона почала співати, як чорне пір’я на очах почало набирати барви і переливатися різними кольорами. Вона стала такою ж прекрасною як і раніше. Доспівавши свою пісню, пташка піднялась у повітря і полетіла. Більше вона у цей сад ніколи не поверталась. І кажуть з тих пір її ніхто з людей не бачив.