Довгий епілог

          Життя на блакитній планеті йшло собі потихеньку. А на Кристалічній, після повернення експедицій з далекого космосу, кожен день був насиченим роботою та різноманітними подіями. Придатними для життя виявилися лише космічні човни. Тож вони стали і домом і робочим місцем для всіх учасників великого походу за межі видимого всесвіту. Наразі їм приходилося нелегко. За час відсутності життя на планеті, навколишнє середовище зазнало значних змін. Все займала агресивна вода і пісок. Довкола не було нічого. Тільки сліпуче сонце відображалося сонячними зайчиками на воді та відбивалося від розсипів піску навколо. Атмосфера Кристалічної планети почала поступово з` їдати зорельоти. Одного дня гуманоїди помітили, що деякі кораблі почали нахилятися убік. Для посадки космічних літальний апаратів був обраний колишній космодром. Він був розташованим на високогірному плато в горах.  Але зараз його повністю поглинула піщана пустеля. Тож всі міжзоряні човни були приземленими на піщаній поверхні. Це диво, що вона залишилася одноманітно рівною. А не вкрилася горбатими барханами. Усі космічні кораблі мали довгі та міцні металеві стійки, на які вони опиралися під час перебування на планеті. Цей метал був незвичайим. Він був зробленим з особливого сплаву, який міг би витримати нетривалий контакт навіть з вулканічною лавою у разі екстренного приземлення десь на невідомих просторах далекого космосу. Та то десь. То була загроза предбачувана. А от до  появи агресивного середовища на Кристалічній планеті не був готовим ніхто. Цивілізація гуманоїдів була досить розвинутою. Для організації великих міжзоряних перельотів треба мати достатньо велику базу як науково-технічну так і загальнокультурну. І от усе це опинилося під покривом піску та води. Усі заводи, фабрики, шахти, науково-дослідницькі організації, важливі лабораторії опинилися під пісками і  були залиті водою. І усі оті хімікати та сировина для важкого машинобудування, зразки ядерних досліджень та інше опинилося у воді і розчинялося у ній протягом сторіч. Поки було відсутнє життя на планеті. Тому і вода набула таких недобрих властивостей. Але це ще не все. Планета Кристалічна була повністю вкрита цією водою. А на  рідкій поверхні утворився піщаний покрив. І зараз цей пісок, просочений агресивною водою, роз`їдав стійки- тримачі космічних апаратів. Тому і почали вони хилитися вбік. В сторону до води зараз схилилися усі космічні апарати. Бо з того боку пісок був більш мокрим і мав більшу руйнівну силу ніж сухий. Промінь надії на відновлення життя на повністю неживій Кристалічній планеті ставав все меншим. Бо апаратура повинна була бути в стабільному положення для виконання покладених на неї функцій. А перекос міг дати збій показників. Прибрати стійки- тримачі не було змоги. Тому що в такому разі пісок почав би роз`їдати дно космічних апаратів. А тоді і все що знаходилося усередині. Треба було думати що робити. І це треба було робити зараз. Терміново і невідкладно. Придатні для життя планети у далекому космосі не були віднайдені. І з Темнотою було досягнено домовленостей. Що космічна експедиція повертається назад додому  у разі повної  відмови від намагань подальших глибоких досліджень всесвіту.

Пісок продовжував точити опори – стійки під космічними апаратами. Вітер гортав його з боку у бік, прискорюючи процес деформації  і корозії колись наднового суперсучасного та надзвичайно витривалого металічного сплаву, що був використаний для виготовлення опорних ніжок зорельотів.

Гуманоїди поспілкувалися між собою і вирішили що треба переставити зорельоти іншим боком до води. Щоб ті опорні ніжки, що стали коротшими поміняти місцем перебування з тими що залишилися довгими. У міжзоряному поході брали участь близько 20 кораблів. Тож роботи треба було зробити багато. Видаючи специфічний звук, космічні кораблі поволі, один за одним піднімалися над поверхнею піщаного плацу і грузно опускалися на землю, здіймаючи в повітря клуби пилу. Перестановка кораблів була завершена і гуманоїди з подивом помітили невідому їм істоту. Якась постать близько підійшла до їхнього місця розташування і стояла неподалік. Раніше ніхто її не бачив. Тому всі були здивовані і збентежені. Раніше вважалося що планета ненаселена.  І тут тобі на. Хтось прийшов.

-Треба запитати що вона хоче

-Знати б ще хто це. Було взагалі непогано

-За якими правилами звертатися до цієї істоти? За нормами міжгалактичного права? Чи за колишніми законами нашої Кристалічної планети?- гомоніли між собою гуманоїди

-Треба ж колись починати,- сказав один з них і попрямував до істоти що стояла обабіч їхнього табору,- доброго вам дня. Мені та моїм колегам цікаво хто ви? Також хотілося б дізнатися причини вашого візиту до нас.

- Я Вода.

-Ви Вода з океану нашої планети?

-Так

-Але вигляд ви маєте наче жива істота

- Бо я і є жива

-Чому ви раніше не приходили до нас у такому вигляді?

-Ви не робили незрозумілих мені речей

-А сьогодні що сталося?

-Ви почали переставляти кораблі. Навіщо ви це робите?

-У нас з`явилася корозія на стійках-тримачах і це був   єдиний вихід.

-А я було подумала, що ви хочете порушити міжгалактичні домовленості і плануєте новий вихід у космічний простір

-У нас зараз інші плани. Треба якось відроджувати планету. Але мені цікаво чому ви набуваєте такого вигляду?

-Щоб ви мене помітили і підійшли поговорити

-Добре. Ми зробили це. Ще є  якісь у вас питання?

-Так. Вам потрібна допомога?

-Що саме ви можете запропонувати?

-Біля цього берега нашого океану я можу знизити рівень кислотності. І дія руйнівних факторів буде нижчою

-Це було б дуже люб`язно з вашого боку. А якщо у нас виникне необхідність у спілкування з вами? Як саме ми це можемо зробити?

-Просто підійдіть до води. Задайте своє питання і чекайте на відповідь

-Зараз хочу дізнатися. Вода, як ви утворилися як жива істота?

-Після старту міжзоряних кораблів утворилася значна прогалина на сферичному рівні. Тому і почало зникати розумне життя на Кристалічній планеті. Місця розквіту колишньої цивілізації зайняла пустеля. Але якась космічна сила. Що мені невідома. Вирішила не повністю знищити життя тут. Тому ви і мали змогу повернутися через декілька власних поколінь. Коли тут вже все було поховане. Після пустелі  виник океан з ядучої кислоти. Ця рідина мала змогу проникати у найменші шпаринки. Так було віднайдено ваш останній штаб. Що і досі висить над поверхнею землі. А от усі інші високотехнологічні тайники були знищені. Разом з мешканцями що там ховалися, очікуючи що погані часи пройдуть і почнеться самовідновлення планети. Первинна кислота, що була тут утворена, з самого початку була наділена властивістю всотувати в себе знання. Тож жоден з ваших інтелектуальних здобутків не залишився поза увагою. Тепер Кристалічна планета має наступну будову: спочатку вона така як і усі інші планети, а тоді має суцільну оболонку з розчину води та кислоти, потім є піщаний грунт.