Розділ 11. Вбивство

33. Квест 

Загадкова й повільна музика полинула кімнатами маєтку - це діджей Бойдж почав налаштовувати всіх на таємничий лад, підкреслюючи перехід нашої вечірки до нової гри: цікавого й азартного квесту.

На вулиці вже давно стемніло і, хоч і була освітленою частина подвір'я перед входом, де раніше стояли фуршетні столи, офіціанти поступово все почали переносити досередини, у той великий зал праворуч від холу, яким бабуся так захоплювалася. І справді, там було багато місця, можна чудово всім розміститися на диванах та за столом…

Жінки скупчилися біля бабусі Олісави, котра всілася на дивані поруч із Магдою і ще раз усім усіх представила, адже дівчина приїхала останньою і не з усіма була знайома. 

- Отже, що ми маємо, дівчата? - бабця прикликала всіх жінок ближче. розстелила схему маєтку на колінах. На цьому плані яскравими червоними колами було позначено ключові місця, де слід було шукати підказки для переходу з кімнати до кімнати в пошуках скрині. - Перший пункт нашого пошуку - це гостьова кімната на другому поверсі, там ми маємо знайти отаку декоративну старовинну пляшку з-під рому, а в ній всередині знаходиться наступна підказка, записка, - бабця віддала в руки Микитівні фотографію красивої пляшки, горлечко якої було заліплено сургучем. Схожа була на пляшку з книг про робінзонів з безлюдних островів, які кидають в море подібні посудини із записками, намагаючись сповістити світові про свою біду.

- Гарна пляшка, - глянула Микитівна на фотографію й передала Лізочці, котра стояла поруч. Знімок пішов по руках, всі розглядали його. - Напевно, ром у ній міцний був. То ходімо?

- Я не можу піти з вами, - промовила Магда, - але підтримуватиму морально. І якщо треба буде погуглити якусь інформацію, то зможу, - дівчина показала свій смартфон.

- Не хвилюйся, Магдо, ти поки що чекай нас тут. Я увімкну онлайн-трансляцію зі свого телефона, - сказала я. - Поглянь, я показуватиму тобі, як і що ми робитимемо, а ти немовбито будеш присутня при пошуках.

- Чудово! - зраділа Магда.

Чоловіки теж про щось тихо розмовляли у сусідній кімнаті. Я вловила звук голосу Василя і подумала про те, що він дуже впевнено й переконливо щось наказує своїй команді, неначе керував великою кількістю людей усе своє життя.

- А якщо чоловіки теж зараз прийдуть у цю ж кімнату і будуть шукати цю пляшку від рому? - запитала Галинка. - І ми знайдемо її разом, то що, поб'ємося за неї, чи що?

- У кожної команди свій шлях пошуку і своя окрема схема, як шукати підказки, дві команди мають різні підказки й ключові предмети. Так спеціально вигадано, щоб дві команди не бігали одна за одною, а мали свій план пошуку. Квест гарно продумано, хлопці постаралися на славу! - бабця схвально глянула на аніматорів, Богдана та Івана, які розмістилися у кріслах біля синтезатора діджея Бойджа. Пили вино та щось жували, стиха розмовляючи та чекаючи початку наших пошуків.

- Та команда, яка першою знайде скриню, і переможе. От, правда, на останньому етапі біля скрині, якщо ми одночасно туди прийдемо, - це вже я не знаю! - задумалася бабця. - Адже скриня одна. Але якщо треба буде, то я відважно битимуся, дуже вже хочеться мені перемогти і втерти носа чоловікам!

- Ми маємо велику перевагу, у нас є біцівський пес! - пожартувала пані Габі, поглянувши на Принца Чарльза, котрий лежав біля її ніг. Був дуже смішним, добрим і потішним, звичайно ж, зовсім не схожим на бійцівського собаку.

Всі розсміялися, і ми почали пошуки.

Я через спеціальну програму зателефонувала Магді, увімкнула відеозв'язок, і тепер дівчина бачила, як ми йшли сходами, піднімалися на другий поверх, знайшли кімнату, в якій треба було шукати пляшку, і почали там все розглядати. Гостьові кімнати-спальні були дуже великі, тому пляшка могла бути будь-де: чи під ліжком, чи під подушкою, чи на якійсь полиці, чи захована в шафі… Але першою її знайшла моя секретарка Світлана, яка, на відміну від нас усіх, зазирала не лише в усі темні закутки, але й чомусь зиркнула доверху, на стелю. І просто на стелі, над нашими головами, висіла пляшка, приклеєна скотчем зверху над одвірком вхідних дверей.

Ми всі залементували "Ура!" - і гучний жіночий радісний крик пронісся маєтком. Напевно, почули його й чоловіки. Але їхнього радісного вигуку ми ще не чули, мабуть, вони ще й досі шукали свою першу підказку в якійсь іншій кімнаті.

Я показувала Магді через телефон, як ми відкриваємо пляшку і дістаємо папірець, де було написано, що тепер наступна підказка знаходиться у підвальному приміщенні, вхід до якого - на кухні. Ми всі побігли туди, і на шляху до кухні почули гучне репетування чоловіків - очевидно, вони також знайшли свою першу підказку… Ці вигуки додавали азарту та прагнення бути першими, отримати перемогу, висмикнути ту скриню просто з-під носа у чоловіків...

Так ми почали рухатися від кімнати до кімнати, знаходячи підказки, ключі, символічні предмети... Їх було десь із десяток, через це пошуки трохи затягнулися. Але цікаво було знаходити різноманітні ключі, які вели нас до таємничої скрині.

Одного разу, на шляху до чергової кімнати у коридорі на другому поверсі ми перетнулися з чоловіками, які йшли назустріч. Веселі репліки та сміх залунали в коридорі, жінки почали перегукуватися з ними, жартувати, кепкувати…

Я поглянула на Василя, але він старанно відводив погляд, зовсім не дивився на мене. А тут ще, як на зло, до мене підійшов Сергій і почав про щось розпитувати.