16. Він знав, що я здогадаюсь...

16. Він знав, що я здогадаюсь...

Банкір Дмитро Гавриш зупинив мене вже на другому кроці.

- Все, ви перемогли. Я зацікавився!

Я задоволено посміхнулася в душі й обернулась. Повернулася до столу, і ми про все домовилися. У п'ятницю я мала подзвонити йому і повідомити місце нашого “благодійного вечора”. Так і знала, що гроші, вигода і користь у цього чоловіка на першому місці!

Атож, мені треба було якось затягнути його на мою вечірку, щоб всі умови було виконано. І тут вже всі засоби були правильними і вдалими. Порозмовляю сьогодні з бабусею, попрошу, щоб вона з її подругами зіграли активісток і учасниць мого новопридуманого проєкту “Рятівне коло”... Та це потім. Головне, що банкір погодився прибути в суботу!

Вже повертаючись додому, я думала про цього зарозумілого типа. І, як не дивно, він у моїй ієрархії вже знайомих мені женихів займав перше місце на шлюб. З таким домовитися найлегше! Він розуміє, що гроші - це один із важливих чинників, які рухають життям. І, думаю, якби я розповіла йому правду про заповіт та все інше, то Дмитро Гавриш із задоволенням допоміг би мені. Але, боюся, що одним із пунктів нашої евентуальної угоди може бути ліжко. Він так ласо поглядав на мене під час нашої розмови, що ставало ніяково. І добре розумів, що я лише роблю вигляд, що мені байдуже. Закоренілий бабій, але звик до легкої здобичі…  

Я повернулася додому, і ми з бабусею Олісавою, як і домовлялися, разом поїхали за адресою, вказаною у списку женихів. До останнього "нареченого". До Містера Ікса.

Цікавість переповнювала нас обох. Що ж це за чоловік? Ми домовилися, що говоритиму я. Але бабуся, якщо буде потрібно, прийде на допомогу. Ми з нею чудово й гармонійно діяли в тандемі по залученню на вечірку моїх женихів з Романового списку.

До місця, вказаного у списку, ходив трамвай. Ми проїхали кілька зупинок і пройшли, орієнтуючись по Гугл-карті, до відповідного будинку.

Яким же було наше здивування, коли ця будівля виявилася ветеринарною клінікою! Цікаво, цікаво!

- Що за прикол? - спитала бабця, відчиняючи двері й заходячи досередини. - Твій колишній був трохи з тараканами в голові! Про покійників погано не говорять, але тут… У мене Містер Ікс асоціюється завжди з героєм-коханцем! Загадковим чоловіком і красенем! А тут - ветеринарна клініка! Жодної романтики! Сподіваюся, мене там не покусають собаки? - вона незадоволено увійшла досередини, я за нею.

Приміщення було невелике, одразу за дверима починалася приймальня. Два диванчики, невеликий журнальний столик, плазма на стіні, вазони на вікні. Типова приймальня. Ага, ще розсип дипломів на стінах та різноманітні фото собак і котів…

На рецепції зараз нікого не було. Проте на стіні над столом висіли великі портрети лікарів-ветеринарів, які, очевидно, тут працювали. Зараз так модно.

Усміхнених ветеринарів було двоє. І один із них був мені знайомий… Точніше, я знала його надто добре...

Під портретом висіла табличка: "Сергій Майстренко".

У мене шалено забилося серце, а на душі стало одразу гидко й слизько. О Господи! Це був Сергій. Той самий Сергій, якого я намагалася забути всі ці роки…

Ох, тепер я впізнаю покійного Романа! Все стало на свої місця! Він спеціально затіяв все це, щоб іще раз принизити мене, дістати з могили і понасміхатися вже мертвим!  

Від несподіванки я ледь не розвернулась і не втекла, але взяла себе а руки.

Отепер вже вся ця катавасія, всі ці знайомства, зустрічі, хвилювання... набували для мене сенсу. Не лише матеріального. Це було справою принципу! Я не відступлюся, колишній мій покійний чоловіченьку, коли на кону стоять, по-перше, великі гроші, а по-друге, тому що ти затіяв цю гру з женихами, напевно, недарма! Я хотіла докопатися до істини!

І, звичайно ж, довести собі, що я зцілилася! Що мені байдуже до того, що сталося сім років назад! Плювати з високої дзвіниці!

Всі ці думки пролетіли в голові шаленим вихором і… змусили мене залишитися. Я нагадала собі, що я тепер інша, сильніша... Я змінилася, стала цинічною, досвідченою, мудрішою! Так, сім років тому я була наївною й довірливою дружиною людини, яку, як виявляється, зовсім не знала. Тому й стала легкою здобиччю для жорстоких жартів чоловіків, котрих не цікавили чужі почуття. Ну, що ж, тепер я готова сама пограти в ігри з Сергієм, який поламав мені життя… Те, що Містером Іксом був Сергій - я навіть не сумнівалася. Адже в списку Роман навіть не написав його імені й прізвища, просто адресу. Він знав, що я здогадаюсь… І про все згадаю…