13. По-новому

11. По-новому

Галя побігла в магазин оптики, а я поїхала ліфтом до себе на п'ятий поверх. Увійшла до витягнутого коридору нашого офісу, який так сподобався бабці і в якому, на її думку, був би доречним чорний килим, і, як завжди, почала ритися в сумочці, намагаючись знайти яйце. Тут стояла урна для сміття, і я завжди в неї викидала бабусині яйця. Весь офіс знав про це, і потихеньку підсміювався. Я жартувала й сміялася разом з усіма, ну, а куди подінешся? Цього разу в надрах сумочки яйце чомусь довго не знаходилося. Ну, як завжди, не сумочка, а бездонна криниця!

- Знову яйце? - визирнув із дверей приймальні Михайленко. - Привіт, Фро, - усміхнувся з розумінням і гукнув у бік приймальні. - Світланко, Фро вже прийшла, зроби кави, були ласка.

Й так і залишився стояти при вході в приймальню. І оці його звичні репліки, якими він завжди зустрічав мене в офісі, тепла усмішка, клопотання про каву раптом здалися мені такими милими, домашніми, затишними….

- Привіт, - вичавила я з себе, і стояла, як дурепа, витріщившись на свого зама, котрого бачила кожного дня, але наче роздивилася сьогодні вперше: такі ж самі усміхнені очі, що поблискували блакиттю за скельцями стильних окулярів, та ж сама борода, котра сьогодні була акуратно підстрижена і робила чоловіка дуже стильним - все це я бачила сотні разів! Звичний діловий костюм, біла сорочка темно-синя краватка… Міцно збитий, підтягнутий і стильний чоловік. Ага. Василь Михайленко, мій зам, з котрим я працювала вже кілька років, був таким, як завжди…

Але… Сьогодні я побачила його зовсім новим! Не схожим на себе! Тобто схожим… Проте сприймала я його якось зовсім по-новому…

Гм. Що з тобою, Фро? Невже мені потрібно було дочекатися того, щоб хто-небудь звернув на Михайленка увагу, щоб розгледіти в ньому не лише співробітника, чудового підлеглого, добру людину, але й… мужчину? Оце так! Наче якийсь вірус закоханості перейшов від Галі до мене!

Я згадала, що Василь завжди був коректним, увічливим, ми часто розмовляли на теми, які обох нас цікавили, і я завжди зауважувала, що він - чоловік досить начитаний… Цікавиться сучасними тенденціями в мистецтві, літературі, любить спорт, трохи програмує, а також великий спеціаліст у графічному дизайні. Він увесь час закінчував якісь курси, отримував сертифікати, підвищував кваліфікацію…

Але, звичайно, я цінувала його як свого працівника найбільше тому, що він був генієм копірайтингу та реклами! Його рекламні ролики, створені для соцмереж, що просували наші мапи, були шедевральні! Талановиті слогани, вдало підібрана кольорова гама, цікаві вражаючі картинки завжди приводили до нас чимало покупців…

Все це я цінувала: його професіоналізм, освіченість, досвід, але… Михайленко виявився ще й шикарним мужчиною! А я не бачила! Наче пелена якась на очах висіла… Мені чомусь стало так образливо!

Якесь почуття, схоже на роздратування, легку злість почало підійматися в мені всередині.

- Щось сталося, Фро? У чому справа? Ти так розглядаєш мене, наче вперше побачила… Можливо, в тебе якісь проблеми? - здивовано запитав Михайленко, пильно дивлячись на мене.

Я й справді стояла біля того сміттєвого відра, як вкопана.

Мої пальці раптом намацали бабусине яйце у сумці. Ага, яйце на щастя, щоб вийшла заміж, щоб зустріла своє кохання!

Я вихопила його із сумочки і з незрозумілою навіть мені самій злістю швиргонула в сміттєве відро.

- Все нормально! - різко відповіла, занадто різко підвищивши голос. - Ти знаєш, - раптом вирвалося в мене. - Нам потрібно купити сюди, у коридор, чорний килим!

- Чорний? - здивувався Михайленко. - Навіщо? І чому чорний?

- Тому що, як чорна діра! - загадково відповіла я, повторивши слова бабусі Олісави.

Швидко пройшла повз зама до приймальні. Мої ніздрі вловили поруч вз Михайленком запах чоловічого парфуму, і я аж заскімлила в душі. Трясця! Фро! Що з тобою?!

Я ще більше почала дратуватися. Привіталася крізь зуби із секретаркою Світланою, котра робила каву й товклася якраз біля кавомашини. А потім я швиденько втекла до свого кабінету, надто гучно захряснувши за своєю спиною двері. Зупинилася по той бік і прихилилася до дверей.

Що зі мною? Чому Михайленко так розізлив мене? Адже все, як завжди...

Все нормально! Так, Фро, слід заспокоїтися! У тебе купа роботи! Ще чимало невирішених справ! І те, що Галинка звернула увагу на твого зама - це навіть дуже добре! 

Гм. Цікаво, чи є в Михайленка дівчина? Те, що він неодружений, я знала. А от в те, що молодий, здоровий і привабливий чоловік не має в своєму житті жінки - не дуже вірилося…

Я навіть і не цікавилась ніколи його особистим життям. Він завжди першим приходив на роботу і завжди виходив з офісу зі мною. Навіть коли я затримувалася на роботі, він теж сидів і працював, щоб ми вийшли разом…

Але зараз я усвідомила, що мене цікавить все, буквально все про мого зама! 

Я сіла в крісло за письмовим столом, охопила голову руками і тихо застогнала. Трясця! Що зі мною?!