10. Бойфренд Барбі

10. Бойфренд Барбі

Фітнес-клуб “Фітімаго”* знаходився в одному з найпрестижніших районів міста, у закритому житловому комплексі, офіційна назва якого була - "Високий сад", а от в народі називали по простому - Ясла. Ну, асоціація, очевидно, йшла така: “сад” - ”садок” - “дитячий садок” - “ясла”. А те, що тут жили люди вище середнього достатку, та й ще вся територія була обгороджена і ретельно охоронялася, робила цей куточок міста, образно кажучи, схожим на дошкільний заклад для дітей. Часто так буває, що хтось скаже якусь нісенітницю, а інші підхоплять: от вам і виникають назви, які легко пояснити, але мають вони часто парадоксальне, навіть інколи дивне й негативне значення. Ну, мені-то все одно було: Ясла то й Ясла. 

Клуб “Фітімаго” був не просто тренажеркою, а справжньою, як зараз кажуть, лабораторією перетворень. Атмосфера тут була ого-го!  Буквально кожен сантиметр простору за порогом клубу був буквально нашпигований мотивацією змінити своє тіло і стати кращим!

Біля входу я побачила галерею з кількох портретів, які сповіщали імена та прізвища тренерів, які працювали тут. Білозубою усмішкою з одного з них дивився на мене і Семен Кротовський. Він виглядав так, ніби зійшов з рекламного білборда: стрункий, чисто поголений, із помітними м'язами, злегка засмаглий і з голлівудською посмішкою.

- Якийсь він… е-е-е… кеновий, чи як правильно? Кенівський? Кеноподібний? Але вже трохи старший Кен!  - промовила бабця, розглядаючи портрет фітнес-тренера.

- Який? - не зрозуміла я.

- Ну, Кен**! На Кена схожий! Ти що, не в курсі, хто бойфренд Барбі?

- Якої Барбі?

- Ляльки Барбі! - відповіла бабуся. - Та ну його, того Кена! Пішли, подивимося на оригінал. Адже зовнішність буває оманлива, - філософськи закінчила вона. - Побачимо, що за один.

Рецепціоністка зустріла нас із бабусею таким поглядом, що ми одразу ж зрозуміли: вийдемо сьогодні з фітнес-залу кардинально зміненими! Ну, принаймні суми на наших рахунках точно змінять свої цифри. І не в бік зростання.

З кімнати рецепції відчинені широкі двері вели безпосередньо до залу з різноманітними тренажерами.  Там звучала тиха, але досить ритмічна музика, що налаштовувала, очевидно, на повну віддачу.

- О! Ви прийшли записатися до нашого фітнес-клубу? - запитала, звертаючись безпосередньо до мене, усміхнена рецепціоністка.

- Ще не знаємо, - ввічливо відповіла я. - Хотіли б більше дізнатися про тренерів і…

- О! Наші тренери у "Фітімаго" - це окрема казка для вас! - почала натхненно дівчина, перебивши мене. - Вони можуть переконати будь-кого, навіть найбільшого "диванного експерта", у тому, що ваше тіло бездоганне! Бо ви можете його зробити таким у нашому клубі!

- Ми бачили, там у вас на портреті Семен Кротовський. Він зараз є? Ми б хотіли.., - почала бабця. 

- О! Так, він щодня на місці! - знову відгукнулася рецепціоністка. У мене одразу ж склалося таке враження, що вона всі свої відповіді чи репліки починає завжди на букву “о”. - І він один із найкращих! Семен - обличчя нашого клубу та натхненник для багатьох! Він не просто працює з клієнтами і робить їх кращими, він живе фітнесом! Його індивідуальний підхід до кожного клієнта дозволяє знайти баланс між напруженими тренуваннями і задоволенням від них!

Ого! Дівчинка, схоже, вивчила напам'ять всі рекламні тексти й слогани фітнес-клубу, які і я, поки ми їхали сюди з бабусею, переглянула в інтернеті.

- То ви купуєте абонемент? - раптом спитала вона людською мовою і без “о”. Дивилася при цьому на мене.

- Лялечко, я купую абонемент! - кивнула бабуся, чим увела рецепціоністку в певний ступор. 

- О-о-о! - повільно й здивовано протягнула вона знову своє “о”. - А скільки вам років?

- По-перше, мила моя дівчинко, такого питання не ставлять жінкам, котрі ще в розквіті сил та повні енергії! - поправила бабуся свою зачіску. - А по-друге, якщо прийшла клієнтка і хоче замовити у вас абонемент, щоб позайматися спортом для власного задоволення, то хіба ми не повинні одразу ж розповідати мені якісь рекламні моменти та про знижки у вашому фітнес-клубі? Таке враження, що ви хочете вигнати мене геть!

Бабуся заобурювалася, дівчина перелякалась і почала тицяти її якийсь флаєри та брошурки…

А я тим часом прошмигнула до фітнес-залу, і дівчина, можливо, не хотіла мене пропускати туди, але була зайнята вередливою клієнткою, яку грала моя бабця, тому хоч і зиркнула на мене, але махнула, мабуть, рукою, бо бабуся Олісава підвищила голос…

Я пройшла до залу й одразу ж побачила Сергія Кротовського. Зовсім такого, як і на портреті. Як там казала бабуся? Кенівський? Трохи старший Кен? Таким і був!

Молодий чоловік з короткою стрижкою, чисто виголений, він був такий типовий фітнес-тренер, що мені стало одразу ж трохи сумно. Проте я пам'ятала цікавинку про те, що він займався гончарством, а отже, мабуть, все-таки не такий нудний, як мені здалося спочатку…

Він якраз розмовляв з якоюсь дівчиною, яка посміхалася, звабливо поводячи плечима, а Семен тримав її за руку, про щось розповідаючи і проникливо дивлячись в очі. Я повільно пройшла повз цю парочку, роблячи вигляд, що мене цікавлять окремі тренажери, але сама хотіла почути, про що вони говорять. 

Ну, все так, як я і підозрювала: Семен Кротовський активно залицявся до цієї панянки, і вона вже була згодна йти з ним на побачення...