4. Вийдеш за нього!

4. Вийдеш за нього!

Ми з бабусею Олісавою обідали, і я розповідала їй про свій візит до нотаріуса. На сьогодні подзвонила і відмінила всі свої ділові зустрічі та попросила свого замісника покерувати в офісі замість мене.

Я працювала у фірмі, яка називалася “Мапа твого світу”. Купила колись бізнес в однієї людини, яка виїжджала за кордон. Спокійний, дещо навіть непотрібний нікому бізнес. Географічний і картографічний, якщо можна так сказати.

До мого приходу у компанію тут виготовляли карти та різноманітні плани “на основі цифрової векторної карти України та детальних планів міст”. Використовую зараз цю нудну термінологію, бо скрізь у всіх документах вона в нас зафіксована, і тому я її вже вивчила напам'ять.

Ну, я тоді роззирнулася, звільнила майже весь персонал, котрий нічого не робив і отримував відповідну мізерну зарплату, і взяла на роботу кількох людей, які справді працювали, мали креативні ідеї. І підвищила зарплату втроє. Тепер ми виконуємо як і класичне виготовлення мап, так і ідивідуальні замовлення карт. Будь-яких. Реклама нашої фірми зацікавлює з першого погляду, а продажі ростуть.

Саме мої круті ідеї, реалізовані моїм замом Михайленком у рекламі й почали приносити прибуток фірмі буквально через пів року. Але про це пізніше...

Скажу лише, що бабця недолюблювала Василя Михайленка, котрого принципово називала завжди на прізвище, Михайленко, а інколи просто Вікінгом, бо був він чоловіком крупним, високим і міцно збитим. Коли вперше прийшла до мого офісу, що складався з двох великих майстерень, мого кабінету (не дуже великого), крихітної приймальні та просторого витягнутого коридору, то була здивована.

- Фро, ти наче та Саманта з серіалу “Круті не знають горя”*. У восьмій серії вона потрапляє до офісу і починає працювати з красунчиком-босом, який потім її зваблює, робить вагітною і кидає з малою дитиною… Але я не про це. Офіс дуже схожий! Мені подобається! Хоча в коридорі я б повісила абстракцію, а на підлозі постелила б чорний килим. 

- Чому чорний? - здивувалася я. 

- Чорний, бо як чорна діра, - загадково пояснила бабця, але потім її відволік Михайленко, і я й досі не спитала, причому тут чорна діра.

Так от, про Михайленка. Побачивши його вперше, бабця чомусь не почала мені його сватати, як це робила завжди з усіма неодруженими мужчинами, які потрапляли в поле її гострого зору, а навпаки, підозріло й тихо, щоб не почув зам, почала випитувати, як він працює, чи не порушує дисципліну і взагалі…

- Він схожий на маніяка з книги “Рожева тигриця не знає відмов”. Такий же бородатий, накачаний і з губами, як вареники! А ніс! Фро, він показував тобі свій паспорт? В нього немає судимостей?

- Ба! Паспорт у відділі кадрів і з ним все добре, - запевнила я жінку.

- Ну-ну! - пробурмотіла бабця, а потім широко усміхнулася і привіталася з Василем.

Вони тоді познайомилися. І бабця його ненав'язливо, але просто в лоб запитала, ледь не викликавши в мене божевільний регіт.

- Ви, Василю, не маніяк? Бо якщо так, то я наведу на вас прокляття, і у вас полисіє борода! Я бачу, ви нею дуже пишаєтеся?!

Михайленко завмер із відкритим ротом, не знаючи, що відповісти, а я підморгувала чоловіку із-за бабусиної спини, щоб відреагував нормально і спокійно, мовляв, бабця у мене трохи специфічна пані. Потім я йому пояснила це наодинці, а от у той перший раз було трохи незручно…

- Спадок від отого бусурмана Ромчика? Та хай йому грець! - почала обурюватися бабуся, вислухавши мою розповідь про візит до нотаріуса. - Проте ти правильно зробила, що не відмовилася від грошей! Ще чого! Такі суми на дорозі не валяються! Ох, відчуває моє серце, там щось не те! Але якщо цей спадок дає тобі шанс вийти заміж, то я згодна все проконтролювати і бути твоєю охороною протягом цього місяця, - кивнула бабця. - Давай список, глянемо!

Її очі загорілися азартом і цікавістю.

Я відкрила великий конверт, трохи зігнутий посередині, і дістала звідти прозорий файлик, у якому лежав аркуш зі списком моїх потенційних женихів. Також на стіл випали ключі, очевидно, від маєтку покійного Романа Безуглого. Саме там я повинна була раз у тиждень проводити вечірки-зустрічі з чоловіками зі списку. Відклала конверт убік і почала читати список.

Усіх претендентів, образно кажучи, на мої руку і серце, було п'ятеро. І з жодним із них я не була знайома. Це трохи ускладнювало моє завдання: адже слід було, по-перше, з усіма ними познайомитися, а по-друге, розказати про всю цю катавасію зі спадком. Тоді логічним було б також і домовитися про фіктивний шлюб. Швидко отримати свідоцтво про одруження, занести в нотаріальну контору і все… Але ці вечірки мене гальмували...

Я вже думала, що можна взяти одного з цих чоловіків зі списку, домовитися з ним конкретно, і провернути цю справу. Але нотаріус ясно зазначив, що вечірки повинні бути проведені і я маю з'явитися через місяць...

- Фро! - витягнула мене із задуми бабця Олісава радісним вигуком. - Оцього жениха я знаю! - вона тицьнула ідеальним наманікюреним пальцем у номер три. - Все, навіть не буду читати про інших! Ти вийдеш за нього! 

_______________

*Всі книги і серіали в цій книзі придумані авторкою. Насправді таких не існує. Будь-який збіг із реальними книгами чи серіалами є випадковістю. Адже різне буває, я всіх назв не знаю, а їх тисячі.