Глава 10. Балкон

Наступного ранку Андрій залишив на кухонному столі дві нові зв’язки ключів — для Сергія і Ярини на випадок, якщо вони захочуть кудись вийти. Сам він вирішив провести вільний час тільки з Марією. Закохані розпланували день так, аби встигнути до кінотеатру, ресторану і галереї.

Сергій, який не мав необхідності кудись з кимось виходити, з самого ранку обложився на кухні документами у бажанні зробити день продуктивним для власних досліджень. Ближче до обіду прокинулась Ярина й одягнена у літню піжаму перебралась до кухні. Минулого вечора вона зайшла до своєї квартири, ледве не отримала мікроінфаркт від побаченого, знайшла речі, які ще можна було врятувати, і перенесла частину із них сюди.

— Доброго ранку, — вона привітно посміхнулась і сонно позіхнула. Сергій був зайнятий спогляданням невідомої їй речовини через мікроскоп. Він не звернув уваги на появу нової людини на кухні. Принаймні Ярина хотіла вірити, що це було саме так, бо звичайне ігнорування боляче позначилося б на самооцінці.

Коли вона увімкнула електричний чайник, Сергій поморщився. Звук кухонної техніки відірвав його від думки.

— Я буду робити собі чай. Тобі налити? — обережно запропонувала Ярина, але у відповідь отримала лише похмурий погляд. Довелось визнати, що мовчання — ймовірно ознака ігнорування, а тому не варто не нав’язуватись.

Вона тихо налила чаю у чашку, яку довелось сполоснути перед використанням, і поставила її поруч з креманкою з цукерками на краю стола, більшу частину якого зайняли документи.

Коли вона шелестіла обгортками від цукерок, Сергій лише тихо кривився. Коли Ярина почала сьорбати, він кілька разів скосив на неї невдоволений погляд, який, здавалося, вона зовсім не помічала. Занадто розслаблена Ярина зім’яла фантик і вирішила закинути його у відро, яке знаходилося у протилежному кутку кухні. Але під час кидання, вона незграбно повела ліктем і випадково перевернула чашку з чаєм. Вона намагалась швидко повернути посудину до вертикального положення, але велика пляма вже розтеклась по купі документів.

Після кіносеансу розслаблений і задоволений Андрій дорогою до ресторану проїжджав на машині разом з Марією повз власний будинок, аби той хоч на мить промайнув цілим перед очима. Але варто було під’їхати до під’їзду, як він ледве не врізався у паркан. Андрій в останню мить зупинив автомобіль і не пошкодив ані себе, ані кохану дівчину. Він вкотре за життя порадів власній педантичності, завдяки якій змушував будь-якого навіть найлегковажнішого пасажира виконувати вимогу пристебнутися. Марія поправила довге чорне волосся, яке закрило очі, коли поруч пролунало вимогливе:

— Почекай на мене тут, будь ласка, — водійське місце звільнилося, а дверцята з протилежного боку гучно зачинилися.

— Ярино, що ти робиш? — Марія бачила з вікна, як Андрій підбіг до будинку, задер голову і почав кричати кудись вгору.

— А… Андрію, — Ярина ледве трималась за поручні балкона четвертого поверху і стояла із зовнішнього від них боку.

Він чудово знав Сергія і здогадувався, що той міг довести полохливу дівчину не тільки до думок про самогубство, а й до конкретних дій. З одного боку, коли Андрій минулого разу хвилювався за Ярину з тої ж самої причини, виявилося, що все було дарма. Але ж краще зробити трохи зайвих дій, ніж потім все життя корити себе за несказані слова, які вимагали лише кількох хвилин часу?

— Благаю тебе, не роби дурниць! — Андрій звик за життя до надзвичайних ситуацій, тому швидко повернув собі владу над тілом і голосом. — Що трапилось?

— Давай я звідси… виберусь, а тобі все пояснить Сергій? — вона відповідала переривчасто — так, ніби нещодавно або займалась важкими вправами, або ридала.

— Ні! — різко відреагував Андрій, ледве не підстрибуючи від занепокоєння на місці. — Зараз же кажи!

— Нас же сусіди слухають, — Ярина на мить скосила під ноги погляд, але одразу ж сильніше схопилась за поручні. Краще вона спиною стоятиме до співрозмовника, ніж спробує повернутися і впаде від страху. — Ми посварилися з Сергієм!

Як Андрій і підозрював — без брата не обійшлося.

— Я розумію, що він іноді буває нестерпним — я живу з ним все життя. Але якби я щоразу, як він каже грубощі, стрибав би з балкона, то через занадто часті зустрічі мав був би одружитися з його другом з моргу!

— Яке стрибати? — голосніше вигукнула Ярина — здавалось, якщо Андрій не бачив її обличчя, то, можливо, і чув гірше. — Він випхав мене з дому без ключів! — одна нога зіслизнула з краю балкона, і вона ледве не полетіла вниз на асфальт. Ярина встигла міцно вчепитись у поручні й повернути ногу на місце між решітчастими поручнями. Але як тільки їй здалося, що вона надійно поставила ногу, то зрозуміла, що кросівок застряг.

— Ти могла мені подзвонити, врешті решт! — його почала дратувати її легковажність та нерозсудливість.

— І де б я взяла твій номер? А якби й знайшла його, то як би ти зі свого кінотеатру перекрив воду? — Ярина хвилювалася через неможливість змінити позицію. Принаймні була примарна надія, що навіть якщо вона зірветься, то кросівок її врятує.

Боже, кого вона намагалась обманути? Він не витримає ціле тіло!

— Яку воду? — розгубився Андрій, який тільки зараз зрозумів, що вони ніколи не обмінювалися номерами телефону.

— Яка нині знову тече у мою квартиру! Сергій замкнувся і не відповідає на стук і дзвінки у двері, — Ярина майже до крові прикусила губу. Але ж Андрій не зможе врятувати її життя, якщо навіть впіймає? Вона ж якщо впаде з такої висоти, то розчавить його. Хоча з іншого боку, ймовірно все може закінчитись лише лікарнею для обох.