Глава 9. Помста

Вранці Сергію та Андрію вдалось залишити межі квартири й поїхати у справах. Ярину познайомили з робітниками й попередили, що ввечері ті можуть повернутись з новими дверима, і відбиватись від них не треба. 

Існувала ймовірність, що можна було замінити лише замок, але під час операції з порятунку із замкненої квартири Єгор, якого так не хотів бачити Сергій, немовби навмисно пошкодив усе, що тільки можливо, аби не лишати старі двері. Він навіть залишив кілька неестетичних нічим не виправданих подряпин. Принаймні коли Ростислав сказав, що треба замінити не лише замок, а й петлі, Сергій звинуватив у всіх негараздах саме Єгора. Врешті решт, Андрій давно задумувався про нові двері, тому вирішив скористатися нагодою і не обмежуватися фурнітурою.

Ввечері, як і було заплановано, робітники приїхали раніше, тому Андрій та Сергій повернулись до вже заповненої галасом квартири. Зустріла їх знервована Марія, яка лише десять хвилин тому повернулась з поїздки до Вінниці, де проходило відкриття виставки її картин.

— Я перепрошую, але чи не могли б ви що-небудь сказати своїм працівникам, аби вони звільнили ванну кімнату? — вона схрестила перед собою руки й з-під лоба дивилась на височезного Ростислава, якому ледь сягала плечей. Він здивовано глянув на неї.

— Мої люди всі п’ють чай, — Ростислав про всяк випадок навіть знову зазирнув до кухні, з якої тільки вийшов. — Так, точно всі.

Марія здивовано підняла брови, підійшла до дверей ванної кімнати й прислухалась:

— Там не тече вода, — вона задумливо приклала кісточку вказівного пальця до нижньої губи.

Сергій і Андрій сперли нові двері об стіну й обмінялись похмурими поглядами.

— А де Ярина? — Сергій першим здогадався, хто міг зайняти стратегічно важливий об’єкт.

— Вона якраз хвилин десять тому посварилась із Єгором, зробила нам чаю і кудись зникла, — Ростислав задумливо потер підборіддя і знизав плечима.

Андрій занепокоївся як почув про сварку. Для чого молода дівчина після сварки могла закритися у ванній кімнаті, з якої не чутно ані потоків води, ані схлипів?

— І Єгору теж зробила чаю? — Сергія насторожив інший момент оповіді. — Ярина?

— Сергію, припини! — процідив крізь зуби Андрій та звернув погляд до робітників, що вийшли на галас у коридор. — Єгоре! — він швидко знайшов чоловіка, з яким постійно ворогував його брат. — Що ти наговорив Ярині?

— Та що я міг сказати цій прителепкуватій? — зверхньо фиркнув Єгор і демонстративно закотив очі. — Можливо, трохи не погодився з її думкою.

— Не змушуй мене повторюватись, — Андрій загрозливо примружив очі. — Ти чув питання.

Єгор голосно зітхнув, склав перед собою руки й уперся спиною у стіну. Він витримав ще кілька секунд паузи, за які його вже всі хотіли вдарити — особливо Марія, якій ще з потягу потрібна була вбиральня.

— Пояснив, що вона неправильно меле каву, не вміє тримати ножа…

— Вона від початку ще хотіла нам зробити бутерброди, — Ростислав тихо пояснив наявність у розповіді ножа, коли Єгор зробив ще одну театральну паузу. Ото краще б йшов до акторського та зі сцени морочив голови тим, хто цього хотів.

— Коли вона намагалась мені щось їдко відповісти, пояснив, що вона не розуміє значення деяких слів і не вміє правильно будувати речення. Коли вона хотіла перейти на особистості, я першим вказав на недосконалість її розумових здібностей і недоліки у зовнішності, — спокійно, наче робив все вищезгадане щодня, розповів Єгор.

— І після цього вона тобі зробила чай? — Сергій скептично підняв брову.

— Сергію, я тебе… — Андрію було взагалі не до сміху. Ще заплаканої дівчини чи її самогубства не вистачало для повного щастя.

— А ти не казав їй, що вона не вміє зберігати й шукати речі, прибиратися? — поблажливо поцікавився Сергій, коли Андрій наблизився до дверей ванної кімнати, смикнув ручку і кілька разів голосно попрохав Ярину відчинити двері.

— Можливо, таке теж було, — Єгор не помітив, що з нього глузували.

— Будемо ламати? — Андрій стривожено кивнув на двері.

— Ой, було б що ламати, — Сергій скривився, з силою ухопився за ручку і приклався плечем до дверей, які майже одразу піддалися. — У нас вхідні двері розвалювалися. А ти думаєш, ці витримали б…

Андрій не став чекати на завершення пояснень. Готовий надати першу медичну допомогу він заскочив до ванної кімнати. Його обличчя здивовано витягнулось, проте за мить брови суворо зсунулись до перенісся. Задовге мовчання змусило Сергія і Марію теж зазирнути до ванної. За секунду вони зрозуміли, чому іноді здавалося, що з вух почервонілої від люті людини міг повалити пар, а з вуст — будь-якої секунди зірватися непристойна лайка.

Сполохана Ярина не одразу помітила, що її самотність порушили. Вона розплющила очі й перелякано підскочила на дні порожньої ванної:

— Ой, перепрошую, — Ярина витягнула з вух навушники. — Я просто музику слухала і, можливо, не чула... Вам треба було до туалету, так? — вона вимушено посміхнулася й закусила губу. Її налякали занепокоєння та збентеження на обличчях присутніх.

Андрій ледь стримувався, аби одразу не заволати.

— З тобою все добре? — він скрипнув зубами. Чаша його терпіння переповнилась витівками Сергія та Ярини. — Не плакала? — перед тим, як висловити власні думки у грубій формі, Андрій мусив почути від неї, що нічого не трапилось.