Глава 5. Морг

Проте не встигла вона зробити й малий ковток солодкого чаю, як в коридорі грюкнули двері, й за кілька секунд на кухні з’явився Сергій. Він подивився на Ярину, яка миттєво заклякла з чашкою в руці й не наважилась піднести її до рота. Сергій не звернув на це уваги та байдуже підійшов до кавоварки. Він натиснув кнопочку, апарат загудів й почав наповнювати погано вимиту чашку ароматною кавою.

— Але ти не можеш просто взяти й, — до кухні увійшов стурбований Андрій, який одразу звернув до нього суворий погляд. Він відкрив рота у бажанні додати більше деталей до претензії, але майже одразу передумав. Не хотілось влаштовувати сцен при Марії та Ярині.

— Я сказав, що займусь цим. Не треба десять разів повторювати, — грубо пробурмотів Сергій і виключив кавоварку. Він зробив кілька ковтків несолодкої кави й поморщився, ніби її йому влили проти його волі.

Андрій невдоволено похитав головою, але нічого більше не сказав.

— Я зараз на роботу, — Сергій поставив брудну чашку до раковини та поправив краватку, що занадто стискала його горло. — Ти зі мною?

— Ні, я пізніше під’їду. До обіду треба ще встигнути на зустріч, — Андрій втомлено зітхнув. Та вже за мить він напружився і скосив підозрілий погляд на чистий костюм. — А чого це ти сьогодні вчасно плануєш бути? Що трапилось?

— Справа померлого прокурора, — Сергій не став заглиблюватися в деталі поза конфіденційними стінами.

— То ось, чого ти такий вигладжений сьогодні, — в очах Андрія промайнуло спокійне розуміння, до якого одразу ж додалась похмурість. — Які перспективи? Проблеми будуть?

— Ні. Я вже казав, що нашої провини немає. Я з усім розберусь, — але не встиг чоловік зірватися з місця, аби попрямувати до дверей, коли його збоку за край піджака обережно смикнула Ярина. Вона зіщулилась на стільці й скосила на Сергія сповнений невпевненої надії погляд.

Він втомлено закотив очі, обернувся до Андрія й легко пояснив причину її збентеженості:

— Ярина хотіла запитати, чи ти можеш взяти її на роботу. Чи на стажування. Чи відмовити. Як тобі зручніше.

Та не встиг розгублений Андрій відповісти, як вона знову потягнула тканину піджака і звернулась саме до Сергія:

— А можеш взяти мене з собою? Подивитися, що там і як.

— По-перше, це конфіденційна справа і…

— Та я ж не дуже розумна, я все одно нічого не зрозумію у ваших юридичних документах та обговореннях, — легковажно знизала плечима Ярина і схилила голову набік. Якщо його професія дійсно цікава, то можна було б на неї вступити після отримання диплома зі спеціальності, якою вона не планує ніколи займатися.

Сергій мав чимало аргументів, які міг би протиставити проханню. Він сам до кінця так і не зрозумів, яким чином Ярина опинилась в його автомобілі й, чому на вході похмурої будівлі він сказав, що вона його стажистка. Однак, як Сергій і припускав від початку, вона лише дратувала та заважала займатися справами.

— Ти знаєш, що забагато хліба в раціоні шкодить фігурі? — уїдливо поцікавився Сергій й недобре покосився на неї. Вони вже хвилин п'ятнадцять сиділи наодинці в погано освітленому приміщенні без вікон, але з комп’ютером, кількома шафами та старою лампою під стелею.

— Я від учора нічого не їла, — збентежена Ярина знизила плечима, але не припинила жувати бутерброд, який Марія дбайливо загорнула у фольгу. — Можу собі дозволити в рахунок вечері й сніданку.

— Це безумовно так, — Сергій дивувався власній витримці. Він ще вдома відчув, що наблизився до межі, й не розумів, чого досі не вибухнув емоціями. — Але, будь ласка, припини кришити над документами, — Сергій демонстративно струснув крихти з паперу. — Ми в морзі, врешті решт!

— В якійсь коморі. І ти сам заборонив мені їсти у машині, — вона ображено шмигнула носом.

Він достеменно зрозумів, що брати з собою легковажну Ярину на важливу справу не можна, тому цієї ж миті вигадав, як на кілька годин позбудеться проблем.

Ввечері Андрій зустрів виснаженого за день Сергія біля дверей клініки.

— Як ти? — співчутливо поцікавився Андрій, коли помітив подряпину на блідому обличчі.

— Нормально, — відмахнувся Сергій та зупинився біля машини покурити. — Софа вже в окремій палаті. Тобі повідомили?

— Так, я назначив аналізи. Завтра ще кілька обстежень, і тоді остаточно матимемо уявлення про стан її здоров’я, — він скривився, коли вітер скерував пари диму в його бік.

Сергій поморщився:

— Яке там здоров’я.

— Скажи, ти її так швидко знайшов, тому що, — Андрій не знав, як обережніше вивідати, чи не повернувся той до колишніх згубних пристрастей.

—  Я не збираюсь тобі звітувати, — холодний тон не приймав жодних заперечень.

Андрій повільно кивнув і вирішив поки не зачіпати болючу тему.

— А де Ярина? — він вирішив скерувати розмову до неприємної, але не особистої теми. Йому не сподобалось, як витягнулось обличчя Сергія.

— А вона не з тобою? — питання прозвучало настільки нещиро і фальшиво, що навіть не вимагало додаткового тиску для виявлення брехні.

— Ми обидва чудово знаємо, що вона була з тобою, — суворий голос Андрія дзвенів сталлю.