Розділ 3: Загадкова буква «Ґ» та Секретна Бібліотека

Після гарячих танців із гарбузами Команда «Ой!» почувалася справжніми зірками, але попереду було найскладніше завдання. Пані Сова привела їх до старого дерева, в корі якого були вирізані маленькі дверцята. Це була Лісова Бібліотека.

​— Тут живе буква «Ґ», — прошепотіла Сова. — Вона дуже рідкісна і трохи сором’язлива. Вона ображається, коли її плутають із сестрою «Г», тому сховалася за старим ґанком. Щоб вона вийшла, її не треба ловити — її треба впізнати.

​Орест підійшов до ґанку, поправив свої окуляри й почав пильно роздивлятися кожну щілину.

— Ой! — вигукнув він. — Я бачу щось дивне! Там під східцями лежить маленький золотий гачок з ґудзиком на маківці. Це або дуже модний черв’ячок, або наша втікачка!

​Вуйчик присів поруч, намагаючись не шуміти своїми капцями-зайчиками.

— Букво «Ґ»! — лагідно покликав він. — Виходь до нас! Ми знаємо, що без тебе не звариш смачну ґ-ґ-ґрижіль і не пришиєш жоден ґ-ґ-ґудзик!

​З-під ґанку почулося тихе шепотіння:

— А ви точно знаєте, хто я? Ви не назвете мене просто "Г"?

​— Нізащо! — втрутилася Белла, вмощуючись на подушці біля входу. — Ти — особлива! У тебе є такий кумедний хвостик вгорі, наче маленька корона. Ти — королева рідкісних слів! Без тебе наш аґрус був би просто агрусом, а це зовсім не так смачно.

​Буква «Ґ» повільно виповзла на світло. Вона справді була дуже елегантною — з маленьким вишуканим вигином зверху. Вона подивилася на друзів і раптом... дзвінко клацнула, наче ґудзик, що застебнувся.

​— Ґ-ґ-дякую! — промовила вона. — Ви перші, хто не переплутав моє ім’я. Я згодна повернутися до букварика, але тільки якщо ви дозволите мені сидіти на найкращій сторінці!

​— Домовилися! — вигукнув Орест. — Ти будеш на сторінці, де намальовані ґави, що п'ють чай на ґанку!

​Пані Сова задоволено кивнула:

— Молодці, Ловці Алфавіту! Ви зібрали вже цілу групу літер. Але пам’ятайте: попереду на нас чекає буква «Д», а вона, за чутками, побудувала собі справжній д-д-дім посеред річки й нікого туди не впускає без пароля!

​— Будинок на воді? — здивувався Вуйчик. — Ой, сподіваюся, мої зайчики вміють плавати!

Буква «Ґ» була так задоволена своєю новою роллю «королеви рідкісних слів», що вирішила влаштувати друзям невеликий іспит, перш ніж вони вирушать далі.

​— Ґ-ґ-гляньте! — вигукнула вона, виблискуючи своїм маленьким ґудзиком-короною. — Якщо ви такі розумні, то відгадайте мою улюблену загадку: «Що за диво-ґудзик на носі у чайника, який випускає пару, але ніколи не знімає капелюха?»

​Орест насупив окуляри так сильно, що вони ледь не тріснули.

— Ой! — сказав він. — Це, мабуть, літаючий жук, який переодягнувся в посуд!

​Вуйчик почухав вушко свого капця-зайчика.

— Ні, Оресте, жуки не п’ють чаю. Це, напевно... це ґ-ґ-ґніт від свічки?

​Белла, яка вже встигла задрімати на ґанку, навіть не розплющуючи очей, промурмотіла:

— Це просто ґ-ґ-ґанок вашого уявлення. Це кришечка з маленьким отвором!

​Буква «Ґ» весело клацнула:

— Ґ-ґ-геніально! Ви справді варті того, щоб збирати алфавіт. Але поспішайте, бо поки ми тут розмовляємо, буква «Д» вже добудовує другий поверх свого підводного замку!

​Пані Сова поважно кивнула і розправила крила.

— Команда, за мною! Нам треба до Берега Бульбашок. Буква «Д» дуже любить порядок і будує все на букву «Д»: димоходи, драбини і навіть двері, які відкриваються тільки тоді, коли ти скажеш щось дуже д-д-добре.

​Друзі вирушили в дорогу. Стежка ставала все вологішою, а в повітрі почали літати великі мильні бульбашки, які випускала річка. Орест намагався їх ловити крилами, але вони лопалися з кумедним звуком «Дінь!».

​— Ой! — вигукнув Вуйчик, зупинившись біля самої води. — Дивіться! Це не просто будинок, це справжній Д-д-палац!

​Посеред річки височіла споруда, схожа на велику дерев'яну літеру «Д». У неї були маленькі віконця з фіранками, а з димаря йшов рожевий дим, який пахнув динею. Але навколо не було жодного містка.

​— Як же ми туди потрапимо? — занепокоїлася Белла. — Моя подушка не вміє плавати, вона тільки вміє ніжно лежати.

​Саме в цей момент з верхнього віконця визирнула поважна синя буква «Д». Вона поправила свої маленькі невидимі вуса і суворо запитала:

— Д-д-хто це тут д-д-дрижить на березі? Д-д-документи пред’явіть!