Розділ 6. День витівок

Вчитель Мрійко оголосив особливий день: «День витівок». Усі учні могли придумати свої кумедні жарти, витівки і маленькі магічні сюрпризи.

Софія з Максом придумали «літаючі ручки», які підстрибували кожного разу, коли хтось намагався писати. Ліна створила «співучі зошити», що співали смішні пісні замість слів.

Кіт Мрійка став справжнім директором веселощів: він стрибав між партами, ганявся за ручками і навіть грав з магічними блискітками.

— Найвеселіший день у році! — реготала Софія.

— І магічний! — додав Макс, намагаючись ухилитися від літаючих ручок, які стрибали прямо йому на голову.

Ліна лише сміялася і записувала все у свій блокнот:

— Я ще ніколи не бачила такого хаосу… і це саме те, що потрібно для хорошого уроку!

Раптом одна з ручок підскочила прямо в повітря і описала круг над головою кота Мрійка. Кіт, не розгубившись, зробив сальто і спіймав її лапкою.

— Мяу! — промуркотів він, ніби кажучи: «Я все під контролем!»

Софія реготала, а Макс намагався втримати свій зошит, який раптом почав співати веселу пісеньку про котів і магію.

— Я здаюся! — вигукнув він, сміючись. — Це найкумедніший урок у світі!

Вчитель Мрійко усміхнувся, дивлячись на цей магічний хаос:

— Добре, діти, — сказав він. — Сьогодні ми довели, що навчання може бути веселим і чарівним одночасно!

Софія, Макс і Ліна переглянулися і одночасно вигукнули:

— І ми зробили це разом!

Кіт Мрійка урочисто сів на підвіконні, махнув лапкою, а магічні блискітки ще довго кружляли по класу, як пам’ятка про найвеселіший день у році.

Після уроків Софія, Макс і Ліна вирішили влаштувати невелике «турне» по школі зі своїми витівками. Літаючі ручки і співучі зошити відразу підкорили коридори: ручки підстрибували на голову випадковим перехожим, а зошити співали смішні пісеньки, змушуючи навіть найсерйозніших учнів сміятися.

— Я не можу повірити, що ми це зробили! — сміялася Софія, намагаючись зловити свого «літаючого друга».

— Це як цирк! — вигукнув Макс, коли ручка облетіла його голову тричі, а кіт Мрійка стрибав за нею, намагаючись «зловити хулігана».

Ліна записувала все в блокнот:

— Ха-ха, я точно напишу про це розділ у своїй книзі про шкільні пригоди.

Раптом з магічної дошки, яка стояла у головному класі, полетіли блискітки. Вони обсипали весь коридор, і ручки та зошити засяяли ще яскравіше, ніби танцюючи у світлі веселки.

— Ого! — вигукнула Софія. — Ми створили справжній шкільний феєрверк!

Кіт Мрійка спостерігав за всім з підвіконня, задоволено муркотячи, а учні, проходячи повз, не могли стримати сміху.

— Я думаю, — сказала Ліна, — що цього Дня витівок ніхто не забуде ще дуже довго!

І всі троє, регочучи, знали: навіть найсерйозніші уроки можуть стати веселими та чарівними, якщо додати трохи магії, дружби і кмітливості.