Наступного ранку Софія, Макс і Ліна зайшли до класу з піднесеним настроєм. Вони ще згадували минулі витівки, але магічна дошка цього разу вирішила перевершити сама себе.
— Діти, — сказав Мрійко, заходячи до класу, — сьогоднішній урок математики буде… особливим.
Щойно він промовив це, дошка загорілася яскравим світлом, і з неї повільно почали з’являтися літаючі цифри. Вони кружляли по класу, облітали парти і навіть пробували скласти веселі рівняння в повітрі.
— Ого! — вигукнула Софія. — Вони танцюють!
Макс намагався спіймати цифру «7», але та швидко вилетіла до стелі, ніби сміялася йому в обличчя.
— Ліна, дивись! — Софія показала на числа, які вирішили об’єднатися у велике сердечко. — Це точно магія любові до математики!
Ліна сміялася і записувала все у свій блокнот:
— Якщо хтось колись сумнівався, що математика весела, ми доведемо, що це неправда.
Але найнеймовірніше сталося далі. Кіт Мрійка, бачачи літаючі числа, вирішив взяти участь у шоу і почав стрибати з парт на парту, катати глобус як м’яч і навіть гратися з маркерами, які самі собою стрибали з поличок.
— Мяу! — промуркотів він і зробив сальто через клас, викликаючи загальний вибух сміху.
Вчитель Мрійко спокійно дивився на все це:
— Добре, діти, сьогодні ми зрозуміли одне: коли навчання поєднує магію, дружбу і сміх, навіть найсерйозніші уроки стають веселими.
Софія, Макс і Ліна реготали до сліз. Вони знали, що цей день запам’ятають назавжди. Школа перетворилася на місце, де сміх і кмітливість роблять будь-який урок незабутнім, а магічна дошка завжди готова підкинути нову шалено веселу витівку.
— Наступного разу ми маємо придумати щось ще грандіозніше! — вигукнула Софія.
— І ще смішніше! — додав Макс.
— Але обережно, — посміхнулася Ліна, — бо магія школи не знає меж!
І так закінчився ще один день у школі, де навчання завжди було веселим, непередбачуваним і чарівним.