Розділ 4. Таємний конкурс витівок

Після уроків Софія, Макс і Ліна зібралися у порожньому класі. Всі три парти були порожні, а коридор тихий.

— Сьогодні ми повинні придумати щось неймовірне! — вигукнула Софія.
— Що саме? — запитав Макс, трохи боязко.
— Конкурс витівок! — підморгнула Ліна. — Кожен придумує свою витівку, а переможе той, хто зробить усіх найбільше сміятися!

І вони почали:

Софія сховалася за парту і підклала під стілець Макса маленьку повітряну кульку, яка лопнула, як тільки він сів. Макс підстрибнув і вигукнув:

— Ой! Софіє, ти це спеціально?!

— Чесно? Так! — реготала Софія.

Ліна вирішила діяти тихіше: вона взяла магічний маркер і намалювала на дошці кота з крилами. Коли клас пустів, малюнок ожив і почав махати крильцями, ніби хотів літати по класу.

— Ліна, твій кіт справжній! — закричала Софія.
— Поки що він ще не кусає, — спокійно сказала Ліна.

Макс, не бажаючи залишатися осторонь, придумав свою витівку: він замаскував шкільний дзвоник маленьким дзвоником з брязкальцем, і коли хтось натиснув на кнопку, замість звичного сигналу пролунав смішний «дінь-донг-бззз».

— Хто це придумав?! — реготав учитель Мрійко, заходячи в клас. — Це ж справжня комедія!

І кіт Мрійка, ніби підтримуючи дітей, стрибнув на парту і почав катати маленький глобус по колу, ніби граючи у футбол.

Софія, Макс і Ліна дивилися один на одного і сміялися до сліз: школа перетворилася на справжню арену для веселощів, де магія, винахідливість і дружба створювали неймовірні пригоди.

— Гадаю, ми точно виграли конкурс сьогодні, — сказала Софія.
— Без сумніву! — погодився Макс.
— Хоча котяча команда заслуговує нагороди теж, — сміялася Ліна.

І всі троє, регочучи, вийшли з класу, знаючи: у цій школі немає нудних днів, а кожна витівка може перетворитися на справжню магічну пригоду.

Софія, Макс і Ліна ледь встигли віддихатися після перших витівок, як Макс помітив на підлозі старий відерце з водою.

— Хм… — сказав він задумливо. — А якщо зробити невеликий сюрприз для наступного, хто зайде до класу?

Софія блиснула очима:

— Точно! Поставимо відерце так, щоб воно трішки нахилилося, і… буль!

Ліна трохи злякалася:

— Е-е-е… Максе, ти впевнений? Це може бути… мокро!

— Саме так і має бути! — сміялася Софія.

Вони поставили відерце на двері класу, тримаючи пальці на готові, щоб його випадково не зрушити раніше часу. А потім вони сховалися за партою і чекали.

Першим зайшов учитель Мрійко. Відерце злегка нахилилося — і буль! Вода обережно бризнула на його туфлі.

— Ой… — він зупинився, поглянув на дітей і розсміявся. — Здається, я сьогодні став учасником вашого конкурсу!

Софія, Макс і Ліна реготали так голосно, що кіт Мрійка, почувши сміх, підскочив на парту і зробив «пирует» у повітрі, немов підтримуючи команду дітей.

— Добре, діти, — сказав вчитель, витираючи туфлі, — ви сьогодні справді перевершили себе! Але пам’ятайте: наступного разу вода може полетіти на всіх!

Макс підморгнув Софії:

— Наступного разу ми можемо придумати ще щось шаленіше!

— О, так, — погодилася Софія. — Наступний урок буде справжньою магією!

Ліна лише сміялася і записувала все у свій блокнот:

— Я вже боюся уявити, що буде далі. Але точно хочу бути частиною цього веселого хаосу!

І так закінчився їхній таємний конкурс витівок. Всі троє зрозуміли одне: у цій школі будь-який день може стати неймовірним, якщо додати трохи кмітливості, сміху і магії.