Розділ 1. Магічна дошка

Софія запізнювалася в школу — як завжди. Вона мчала коридором, тримаючи рюкзак на одному плечі, і намагалась не наступити на власні шнурки.

— Софіє, обережно! — крикнув Макс із другого поверху. — А то знову шкільний килим перетвориться на твій каток!

— Та не хвилюйся, я професіонал, — відповіла Софія, роблячи вигляд, що ковзає, немов на ковзанці.

Вони зайшли у клас, і тут Софія помітила… магічну дошку. Вона стояла на стіні і, здавалося, трохи хиталася. Софія присіла і помахала рукою:

— Хм, що це за дивина? — прошепотіла вона.

І раптом дошка сама написала:

«Вітання, Софіє! Ти сьогодні будеш головною героїнею!»

— Ого! — вигукнула Софія. — Це ж просто магія!

Макс підбіг ближче:

— Ааа… це що, жарт вчителя Мрійка? — він нервово поглянув на дошку, яка тепер почала малювати смішні смайлики сама по собі.

— Ну, ми скоро дізнаємося, — посміхнулася Ліна, яка тихо сиділа за своєю партою і уважно спостерігала.

Вчитель Мрійко зайшов до класу з пачкою книжок, спіткнувся об край парти — і… книжки полетіли в повітря, немов феєрверк.

— Ой, пробачте, діти! — вигукнув він. — Сьогодні у нас незвичайний урок математики!

Софія підморгнула Максу:

— Незвичайний урок? А це означає, що буде весело!

І вони ще не знали, що ця магічна дошка вже готувала для них перший сюрприз: коли Софія підійшла ближче, з дошки злетіли маленькі блискітки й почали танцювати по класу, ніби маленькі феї.

— Ти бачив це? — Макс хапав блискітки руками, але вони зникали в повітрі.

— Ого, — Ліна сміялася. — Тепер зрозуміло, чому цей урок називають «Веселими уроками».

Так почалася їхня неймовірна шкільна пригода, повна сміху, магії і кумедних ситуацій, де кожен день міг стати абсолютно непередбачуваним.

Софія ледве встигла відскочити, коли блискітки раптом скупчилися на парті Макса. Він злякано закричав:

— Ой-ой! Вони… вони танцюють на моєму рюкзаку!

Рюкзак підстрибував разом із блискітками, як ніби сам Макс був на веселому атракціоні. Ліна лише посміхалася:

— Я не знаю, що це за урок, але точно буде весело.

А в цей час класний кіт Мрійка, пухнастий і сірий, несподівано стрибнув на стіл.

— Мяу! — промуркотів він і, не дивлячись на всіх, почав крутитися колесом по дошці.

Вчитель Мрійко не зчувся, як кіт опинився на його місці, ніби сам готовий викладати математику.

— Діти, — сказав він, хоча кіт саме лапкою показував на дошку, — сьогодні ми будемо вивчати числа… хм… дуже цікаво!

Софія підморгнула Максу:

— Тобі здається, що це урок, чи це цирк?

Макс відповів лише тим, що спробував зловити блискітки, але вони знову вислизнули й розсипалися по всьому класу.

Тільки Ліна спокійно витягла ручку і почала записувати все, що відбувається.

— Я вже роблю нотатки на майбутнє, — промовила вона, — щоб ніхто не подумав, що ми вигадали це у своїй уяві.

І тут дзвоник сповістив про перерву. Блискітки миттєво зникли, кіт спокійно ліг на підвіконні, а вчитель Мрійко став виглядати цілком звичайно, наче нічого й не сталося.

— Ну що, готові до наступного уроку? — запитала Софія, ще сміючись.
— А який сюрприз нам чекає далі? — запитав Макс, намагаючись віддихатися після блискіток.
— Це вже ви дізнаєтеся на наступному уроці, — посміхнулася Ліна та піднялася зі своєї парти.

І всі троє дружно вийшли з класу, посміхаючись: їхня школа тільки-но показала, що навіть звичайні уроки можуть бути неймовірно веселими.