Вода, що тече вгору — символ того, що Астрід опинилася у світі навиворіт. Коли звичні закони зникають, єдиною опорою залишається нитка в твоїх руках

Вона шила не тканину — вона шила саму реальність. Сукня, що тане і нитка, тонка, як волосся янгола, — єдине, що тримало цей світ від повного розпаду.
