Роздiл 36.

Розділ 36.

Кішка, яка знала відповідь, але мовчала. І фестиваль міжсвітових пирогів

> “Якщо життя — пиріг, то варто знати: тісто — це стабільність, начинка — це пригоди, а от посипка — то котик.”
— з кулінарно-магічного трактату «Піч і Місяць»

---

🥧 Несподіване запрошення

Одного ранку, коли всі вже трохи оговтались після Тіні й Межі, Верта отримала лист, що сам себе читав уголос:

> — Шановна Хранителько Межі! Вас запрошено на Перший Фестиваль Міжсвітових Пирогів, організований Академією Побутових Чудес. Ваше завдання: представити власний рецепт, який символізує мир, пам’ять та магію.

— Тобто, — підсумував Чорнушка, — ти маєш зліпити пиріжок, який не розвалиться при дипломатичному тиску.

— Як і я, — зітхнула Верта. — Гаразд, виклик прийнято.

---

🧙‍♀️ Підготовка: кухня, музи і трохи божевілля

На кухні пахло кардамоном, медом, легким натяком на нерви.

Інгредієнти:

тісто на козячому молоці (бо вівце втікла в паралельну реальність),

сушена груша з Межі,

липовий цвіт (емоційно стабілізує),

крапля крові з пальця (випадково, але символічно)

— А де ж любов? — спитав Лісар.

— У скоринці. Завжди в скоринці, — відказала Мотрона, яка відповідала за випікання “із сенсом”.

---

🐾 Поведінка Чорнушки: занадто спокійно

Поки всі метушились, Чорнушка сидів на шафі і... усміхався. Очима, вусами, хвостом. Тривожно.

— Що ти задумав? — спитала Верта.

— Мур, — сказав він. — І ще мур. А потім побачиш.

— Ти щось знаєш?

— Я завжди щось знаю. Просто... я кіт. Нам не прийнято одразу все викладати.

---

🎉 Фестиваль починається

Академія наповнилась делегаціями з різних світів:

гноми з солоними пирогами (смак — "камінь і бекон"),

русалки з пісочними (начинка: солодкий водоростевий крем),

феї, які приготували невидимі пиріжки ("їж — і сам вирішуй, з чим були").

Верта принесла свій:
Пиріжок Пам’яті — теплий, золотистий, пах м’ятою і трохи… смутком.

---

🎭 Несподіваний гість

Саме в момент, коли журі (один демон, одна бабця, одна розумна сковорідка) почали куштувати її пиріжок, сталося дещо.

> Портал завихрився. Повітря стиснулося. І з’явився... він.

Чоловік у темному вбранні з срібною ниткою.

Очі — кольору осіннього неба.
Обличчя — наче пам’ять, яку не згадували, але яка була в кожному сні.

— Вітаю, Хранителько Межі, — сказав він. — Мене надіслали… ті, що досі живуть за Тінню.

— Чого ви хочете?

— Твого пиріжка. І... твоєї відповіді.

---

🍽️ Смак правди

Він узяв один пиріжок. З’їв.
Заплющив очі. І сказав:

> — Тепер я розумію. Чому твоя пращурка не змогла.
— І?

> — Бо її пиріжок був тільки про біль. А твій — про біль і сміх.
А це — вже баланс.

Він вклонився. І зник.

---

🐾 А Чорнушка що?

Чорнушка зліз із шафи, підійшов до Верти і сказав:

— Він повернеться. Але не як ворог. І не одразу. А я…
— А ти що?

— А я з’їв останній пиріжок. Бо мудрість — це ще не свято. А пиріжок — вже так.