Роздiл 34

Розділ 34.

Несподівана спадщина, або Вітаємо, ви — Хранителька Межі

> «Найбільші дари приходять тоді, коли ти вже приготувалась тільки попрати, зварити борщ і полити вазон. А вони такі: “О, ти в халаті? Тоді тримай долю світу.”»
— народна магічна приказка

---

🌿 Спокій тривав рівно до дзвінка в глиняний дзвоник

Верта щойно розклала трави по нових шухлядках:

ромашку — в баночку з надписом “ніжність”

кропиву — в “терпіння”

м’яту — в “поговорім потім, я в стресі”

І тут — дзвін глиняного дзвоника, який ніхто вже пів року не чіпав.

— Або сусідка знову загубила курку в порталі, або… — буркнув Чорнушка.
— Або почалось, — зітхнула Верта й відчинила.

На порозі стояв маг-бюрократ. Високий. Худий. Пахло від нього — канцелярією й легким розчаруванням життям.

— Верта з Академії? Ви маєте з’явитися на Третій Ритуал Успадкування Межі.

— На що?

— Ви — остання відома нащадка Хранительки Межі.

---

Бюрократія, що пахне долею

Її провели в Архівну вежу. Там — папки, сувої, коробки з етикетками “НЕ ТОРКАТИСЬ, БО ЗГОРИТЬ (можливо)”.

На столі чекала Печатка Межі — тонке кільце з срібла й кори липи, яке трохи тремтіло, ніби переживало свою долю.

— Ви справді впевнені, що я — та сама Верта?
— Упевненість — не головна вимога. Ви — єдина, хто не відмовився ще на етапі “Запрошення із зірочкою”.

---

 Суть Межі

Хранитель Межі — це той, хто:

балансує між світами

затверджує переходи,

відкриває портали, якщо чай заварено щиро,

і закриває — якщо замість любові в серці... сарказм (у нас проблема...)

— А це... типу почесно?
— Це типу вас тепер слухають портали. І ще — ви маєте власну кімнату у Світобібліотеці.

— Бібліотека? З подушками?
— Навіть з котами.

---

 Перший запис у Книзі Меж

Їй дали Перо.
Книгу.
Сторінку.
І сказали: напишіть, хто ви тепер.

Верта замислилась. Написала:

> “Я — та, що вже не боїться бути неідеальною.
Я — що п’є чай з тих, хто поруч.
І я — що несе відповідальність… у халаті, з пиріжком у кишені.”

Перо заблищало. Книга схвалила.

---

🐾 Реакція вдома

— Що значить “ти тепер головна по переходах”? — запитав Лісар.
— Це значить, що тепер я можу казати: “Сидимо вдома — бо перехід не дозволено!”
— Це магічна версія “карантину”?
— Тільки з пиріжками.

Чорнушка пройшовся по периметру кімнати:

— Тепер я головний радник Хранительки Меж.
— А я? — спитав Омелян.
— Ти, як завжди, півень з гідністю. Сповіщаєш про портал.

---

 І на завершення — попередження

Коли Верта поверталась додому, її зупинив невідомий голос.
З темряви вийшла стара жінка в мантії з тканини, що змінювала колір під подихом вітру.

— Хранителько. Тобі дали не просто Печатку. А борг.
— Що за борг?

> — Твоя пращурка не завершила одну справу. Її місце зайняла Тінь.
І та Тінь тепер чекає на тебе…
у забороненому лісі між світами.

---

Завіса

Верта дивилась на Печатку Межі в себе на пальці.
Світ змінювався. Але вона знала одне:

> “Я вже не тікаю. Я йду туди, куди інші не хочуть. І беру з собою кота.”