Роздiл 28.

Розділ 28.

Ім’я. Пам’ять. І світ, що знову зміниться

— Лісар, — прошепотіла Верта на світанку.

Він стояв біля чарівної липи, торкаючись кори, мов намагався згадати щось, що колись мало значення більше, ніж саме життя.

> — Тепер я знаю. Це моє ім’я. І… я згадав тебе.

---

  Спогад, що повернув усе

Він упав на коліна, коли спалахнула пам’ять.

Вони:

Разом в іншому світі.

Вона — учена, маг з Землі.

Він — перехідник, здатний утримувати простір між світами.

Їх роз’єднало прорив порталу.

Вона врятувала всіх… віддавши його пам’ять.

І він лишився у пустоті, без імені.

> — Ти зробила вибір…
— І я знову зроблю, — сказала вона. — Але цього разу — не сама.

---

🐾 Коти й рішення

— Знову драма? — спитав Чорнушка, виглядаючи з діжки з м’ятою.
— Найсолодша, — відповіла Мотрона. — Справжнє ім’я, втрачені поцілунки, магічна пам’ять.
— Ще би пиріжок пророчий…

— Уже є! — вигукнула Віка. — Я щойно його спекла!

> “Усередині пиріжка було зерно кави й записка:
“Обери не між світами. А між тим, ким ти була, і ким можеш бути.”

---

💬 Діалог, що вирішує

— Ти хочеш повернутись у той світ? — спитала Верта.

— Хочу згадати. Але не туди. Хочу тут. З тобою. Якщо дозволиш.

— А якщо я скажу, що в мене тут чай, коти, пироги і безплатна любов?

— Тоді я лишаюсь. Але… є ще щось.

---

  Перо передає останнє

Перо обернулося в повітрі й створило блискучий знак:

> “Можна зшити світи. Але лише тим, хто пройшов усі переходи серцем.”

— Що це значить? — спитав Лісар.

— Що ми з тобою — ті самі. Від початку. І тепер наш дім — не там і не тут. А де ми разом.

---

 Новий світ (знову)

На світанку Перо з’єднало два портали — один із його минулого, другий із її теперішнього.

Сила пройшла через Академію, через липу, через чайник Верти, який вибухнув ароматом бузку.

Усе змінилось:

Люди відчули спокій

Коти — глибоку повагу

Півень Омелян… заспівав “Ave Maria”

А Верта і Лісар стояли поруч. І цього разу…

Поцілунок відбувся.

Не як магія. А як вибір.