Роздiл 1.

Розділ 1

Де закінчується сон і починається щось зовсім інше

Пахло м’ятою, тміном і чимось... надто свіжим. Знаєте, таким запахом, який, наче після дощу, але ще й з натяком на чисту постіль, скошене сіно й зіпсовану косметику з лаванди, куплену в еко-магазині за космічні гроші.

Марічка Савенко повільно розплющила очі, і перше, що вона побачила — це не стеля свого лофтового офісу і не білий хромований душовий змійовик з її ванної, а… небо. Високе, глибоке, неймовірно блакитне, обрамлене кронами дерев.

— Що за... гортанний ретрит, — прохрипіла вона, силкуючись сісти.

Вона лежала на галявині. Укрита якимось домотканим рядном, а на голові — вінок з шишок і споришу. Поруч — кошик з травами, а під ліктем щось гостро впивалося. Палиця. Селфі-палиця. І смартфон на ній блимав зеленим — ні, не зарядка, а повідомлення з TikTok: «3 нових підписники. Перевірте статистику».

— Ну, слава технологіям, я хоча б не у печері з ведмедем, — буркнула вона й спробувала піднятись. Тіло слухалось, хоч і злегка тремтіло. Голова — важка, немов після сеансу тета-хілінгу в поєднанні з бабусиними компотами.

А довкола...
Ліс.

Справжній. Не той, що в парку "Феофанія" чи в сторіз у якоїсь духовної інфлюенсерки. Це був ліс густий, соковитий, як реклама зубної пасти — з деревами, які шуміли шепотом, з невідомими квітами, які світлилися, мов би їх хто фільтром Instagram обробив. Галявина, де вона лежала, була оточена молодими березами, а в повітрі витала музика — не нотами, а запахами: буркун, деревій, кропива і щось солодке, як бабусин пиріг із яблуками.

І тут...

— Ей, мала! Жива там?

З кущів вийшла стара жінка. Років... сто двадцять, на око. Обгорілий шалик, сірий одяг, стоптані постоли. В руці — кошик із травами, а на плечі — кіт. Не просто кіт, а сивий, з плямою у формі серця на лобі.

— Диви, лежить, як та Катруся була... Хіба знов гадюка? — пробурмотіла бабка і, вклонившись до землі, прошепотіла щось зовсім не гуглозрозуміле. Потім підійшла ближче, нахилилась і глянула в очі Марічки.

— Ти — не вона. Але й не з наших. Ти — Верта, — сказала вона впевнено, як директор школи, що впізнала нову двієчницю.

— Я Марічка. І я... не знаю, як сюди потрапила. Було озеро, ретрит, чай із грибами, і — фух! — нічого, пусто. І ще — чому в мене палиця зі смартфоном, але нема Wi-Fi?

— Шо-шо в тебе? — бабка присіла й торкнулась селфі-палки.

— Та нічого, не звертайте уваги... Це для душевного самовираження.

— Душа твоя справді не з цього світу, — пробурмотіла стара. — Але тіло — наше. В ньому жила Катруся, онука моєї сестри. Вчора пішла по спориш і не повернулась. Кажуть, гадюка вжалила. А тіло вернулось... з тобою.

Марічка ковтнула повітря. Мозок, звісно, давно втомився аналізувати, а логіка вже зібрала валізи. Тіло — чуже. Світ — казковий. Телефон — не ловить. Але десь у грудях вже народжувався той самий блогерський інстинкт: "А чи не зробити про це серію відео?"

— То я... в іншому світі?

— У Вишневиці. У серці Гірського Краю. Тут, де трави співають. І магія — не іграшка, а хліб насущний. Але я — не відьма. Я — Тетяна, травниця. Мене тут усі бабою Танею кличуть. Лікувати можу, хоч і без чар. Бо мати моя була в Академії, знала все про магічне. Але я... лиш руками та зіллям.

Вони рушили до хатини, яка стояла трохи вбік від галявини. Дерев’яна, з криницею і обов’язковою кішкою на порозі. Вікна — малі, затулені вишиваними фіранками. Усередині — пахло сушеним чебрецем, медом і трохи — старими книжками.

— Житимеш у мене, поки не розберешся, хто ти тепер. Я тебе навчати буду. І зілля, і правду про цей світ. А ще — слухай, як трава шепоче. Якщо тобі дано, ти почуєш...

Марічка, — тепер уже Верта, — сіла біля вогню, глянула на палаюче поліно й вперше за довгий час не подумала, що їй треба щось доводити світові. Вона просто була. Тут. Жива.

> «Якщо вже потрапила в світ, де трава шепоче, ідеально буде зварити чай для тривожності. З ромашкою, мелісою й… крапелькою здорового глузду. Якщо знайду.» — подумала вона і зітхнула.

За вікном починався вечір. У хаті ж народжувалась нова історія. Про дівчину з селфі-палкою, чужою душею і долею, яка щойно вийшла з лісу.