Розділ 38 Культура сорому і культура совісті

Тільки одну заповідь залишаю я вам:

Будьте тим, ким вас створив Всесвіт.

Творіть добро навіть там, де панує темрява.

Адже птах співає не тому, що йому добре чи погано -

Він співає просто тому, що вміє співати.

Мая Енджелоу

Розповім одну історію зі свого рейсу на пасажирському судні Marco Polo. На дворі стояв 2009 рік. Судно йшло з Бременхафена, Німеччина, де було в драй доці на ремонті, до свого порту приписки Тілбурі, Англія. Я з двома своїми вищими освітами тоді працював на ньому прибиральником. Екіпаж готувався приймати пасажирів, і я, валячись від утоми, відмивав, фарбував і підфарбовував, міняв постелі та встановлював нові ліжка та інше обладнання. Але я знову відволікся, вибачте.

Знайомий офіцер з Одеси зупинився біля працюючого мене та запитав: "Уже давно за тобою спостерігаю і зрозуміти не можу - навіщо так стараєшся, адже ніхто не бачить?" Я розсердився, встав і відповів йому: "Не називай мене НІХТО". Тут про те, що я був привчений робити на совість або не робити зовсім.

Фантазую я часто. Одна з моїх мрій глобальна, і хтось, може, навіть із Вас, назве її дурістю, ілюзією, чимось нездійсненним, моєю фантазією, але це не свідчить про те, що я не можу про це мріяти та фантазувати.

За першою освітою я прикладний математик, і з чотирьох кафедр мені довелося вчитися саме на кафедрі оптимального управління та економічної кібернетики. Так от, я не одразу зрозумів це, але знання, виховання та життєвий Шлях постійно приводили мене до оптимізації процесів, у яких я брав участь. Моя мрія складова: у ній люди люблять Світ, у якому живуть, вони не воюють, використовують ресурси свого Світу дбайливо і розумно (оптимально), Усього Всім вистачає, люди постійно вчаться та вдосконалюються й допомогають в цьому один одному. На Землі вже давно не курять і не вживають алкоголь та інші препарати, що затуманюють свідомість, є єдиний уряд та немає кордонів, немає поділу за мовним і релігійним типом, кольором шкіри. Є спільна Світова мова та її знають усі. Медицина допомагає зЦілюватися, а не заліковує і кидається штампами "невиліковно", особливо коли просто не знають, що це і з чим його їдять.

Кожен із Нас пройшов свій Шлях у своїх черевиках, і перед тим, як засуджувати когось, приміряйте взуття цієї людини та пройдіть, звісно якщо зможете, її Шлях.

Як сформулював Ніцше: "Те, що не вбиває, робить нас сильнішими".

Я розповідав своєму другові про те, як не відразу в мене відкрився парашут, як тонув на яхті, як хворів на кір, як розбився в горах, і дійшов, під час розмови, висновку, що "в мене п'ять днів народження на рік", а друг, поплескавши мене по плечу та знаючи добре мій характер та спосіб життя, сказав: "Лише Бог знає правду Петро". Ми продовжили розмову.

Не раз потім я замислювався: "А для чого Він зберіг мені життя?" Може, просто тому, що Він Усіх Нас любить? А може, для того, щоб я встиг написати цю книгу? А Ви її прочитали?

Багато чого мені б іще хотілося Вам розповісти і порадити, приміром, фільми: "Дім біля озера", "Я створений для тебе", "Джузеппе Москаті (Фільм заснований на реальних подіях, дві серії) Любов, що зцілює" (2007). Аудіокниги "Бесіди з Богом" і "Подорожі душі"., але не це було метою цієї книги.

Дуже не подобаються мені слова "постараюся", "сподіваюся" - для мене це слова виправдання та прокрастинації... Був радий писати для Вас. Зробимо цей Світ кращим. Вірю в це. Обійняв серцем.

З повагою,

Ваш Петро Волков

КІНЕЦЬ