Розділ 11 Про Шлях додому про сенси та любов до Світу

Як і в будь-якій моїй подорожі, мене тягнуло додому, в Одесу, і ми змогли повернутися. Стояла весна 2022 року. Подумати тільки, вже рік пролетів. На пункті пропуску між Молдовою та Україною я був єдиним чоловіком призовного віку в усьому автобусі. І послідувало резонне запитання на паспортному контролі: "Синку, ти не переплутав напрямок? Люди грошей дають, у протилежний бік їдуть...", але й тут прийшло на допомогу татуювання на правій руці, і послідував коментар служивого: "Зрозуміло, ви, одесити, взагалі дивні люди", - сказав він. І так, ми, одесити, любимо своє місто, і так, нас туди тягне, і знаю багатьох, хто страждає, перебуваючи у вимушеному засланні.

І так, тут трохи про те, що одеситом мені пощастило стати, хоч і народився в Херсоні.

На фото відомий кожному херсонцю пам'ятник на набережній, і так, старе фото, яке знайшов... І це теж окрема тема, бо там дядьки, тьоті, брат, і там гаряче... За коротку розмову лунає кілька характерних звуків. Чую, як дядько Борис спокійно клацає запальничкою і закурює...

Читаючи ці рядки, можливо, хтось із Вас запитає "коли ж?" і "де ж?" ця чудова програма-Путь, "чи скоро вже почнемо?" А відповідь проста: Ви вже почали свої зміни, просто взявши до рук цю книжку. Вас уже відвідали перші одкровення, інсайти, якщо буде завгодно, хоча мені більше до душі слово "осяяння". Ви вже задумали щось, виписали собі щось почитати/подивитися, щось зробити, а це і є частина трансформації особистості, частина Шляху.

Підійшовши до дзеркала, Ви побачите Людину, якій не зможете збрехати, хоч, можливо, й спробуєте це зробити вкотре. Продовжимо Шлях, і закликаю говорити з собою і говорити чесно, фантазувати і не ставитися до цього, як до того, чого не може бути. Може! Усе, у що щиро віриш, - може бути! Вір! Пам'ятай тільки, що Віра без дії порожня.

Шляхи й дороги в нас усіх різні, і, як кажуть на флоті: "На одному кораблі, з тією самою командою, у тому самому порту, того самого дня, тієї самої години, того самого місяця - НЕ БУДЕ однакової швартовки". Так от і наші дороги різні, як і всі ми. Є спільності, що об'єднують: ми живемо в одному місті, на одній вулиці, ми закінчили одну школу, ліцей, один університет, ПТУ і т.д., і т.п., і т.ін., та це не говорить про те, що ми схожі, - погоджуся, що схожі на якусь частину. А як часто буває, що росли в одній сім'ї, а наче від різних матері й батька?

Ми дивилися різні фільми, слухали різну музику, різну кількість разів зустрічали світанок та проводжали захід сонця, і ми ті, хто ми є зараз. За цей рік без роботи я прочитав величезну, хоча й це відносно, кількість книжок про здоров'я, бо, як згадував вище, шукав своє послання хворобі й знайшов його завдяки авторці Катерині Шморгун (дякую Тобі!) та її історії "За моїми особистими спостереженнями, таке захворювання, як, наприклад, розсіяний склероз, - дуже швидкий та ефективний спосіб зрозуміти, прийняти й полюбити як себе, так і Світ". Я дійсно люблю Світ та людей у ньому, і на те, щоб зрозуміти це, в мене пішли роки.