Розділ 10 Про тренування та не тіки

Справа була у 2022 році. Одесу обстрілювали - ракетна атака. Не було світла й іноді днями, а не годинами. Піднявшись перший раз на свій 15-ий поверх, я відчував суперечливі почуття, і тільки радість від того, що "сходження" закінчилося, була позитивною. За час підйому думки змінювали одна одну, і я продовжував свій шлях до Вершини. Тільки зараз я розумію це та ділюся з Вами. І зараз, вкотре, ми поговоримо про те, як важливо зберігати контроль над своїми думками та знаходити позитив у всьому, а не зворотне. Як сказала дружина: "Ок, у мене будуть міцніші ноги".

Дружина, коли ми були ще на острові, зловила мене усміхненим та запитала: "А що смішного, Петрику?" - нагадаю, ми на острові, а в нашій країні йде війна. Я відповів: "Ти ж хотіла побути на острові трохи довше, Бог почув твоє прохання", - і тут знову про те, що Вас чують, тож акуратніше з бажаннями. Виконає так, як вважатиме за потрібне! Тут я б звернув Вашу увагу на те, що нас чують та Нам відповідають. Приміром, почувши з Ваших вуст "Нічого собі" або подібну інтерпретацію цієї фрази, каже: "Бажання, звісно, спірне, але, якщо хоче, будемо виконувати - тримай своє нічого, але не скаржся потім".

За згаданим випадком був інший. На острові була розмова, і Людина запитала: "За що ж я йому, - поставите прізвище самі, всі зрозуміли, про кого йдеться, - маю бути вдячним?" І я відповів: "Тепер за тобою не носяться по всьому острову, змушуючи вдягнути ... маску. Covid закінчився". Я не хвалюся цим, але констатую факт, іноді можу використовувати мат. "Мову я свою люблю та поважаю, але що сказати, без червоного слівця я думку свою не чітко висловлюю" О.С. Пушкін (але це не точно!)

До того ж острів в основному живе з туризму, за часів Covid їх закрили на два роки! Люди виживали, благо діло, океан продовжував давати свої дари, і люди рибалять так круто і так по-особливому. І вимкнення світла на острові - це нормально, бо немає валюти та влада не купила і не завезла паливо. Я вже казав, острів та його Люди заслуговує на окремий розділ, якщо не книжку. Сидячи на веранді, я шукав роботу за кордоном, надсилав свої резюме в різні фірми, і це теж було частиною Шляху, трансформацією. Просто розуміння прийде пізніше, а тоді нервував, не отримавши відповіді або отримавши не ту, яку хотів, продовжував читати потік новин, які не вносять у життя нічого конструктивного, сілячи страхи й сумнів щодо багатьох аспектів.

Після повернення до Одеси я прочитав книжку "Філософ, якому не вистачило мудрості", Л.Гюнель, фр. автор. І там був епізод, у якому головний персонаж руйнував підвалини і світ племені, що прихистило його, зокрема за допомогою "Jungle time", потоком новинного шлаку, присмаченого малою кількістю новин позитивних... Вам це нічого не нагадує? Задумайтеся і зіскочіть із цієї голки! Зіскочити буде дуже складно. Автор досі скочується в цей процес, хоч і розуміє - "ні розуму, ні серцю". Я часто використовую подібну класифікацію, до речі, обов'язково подивіться фільм "Список Шиндлера", поспостерігайте, як трансформувався головний герой.

У згаданого вище фр. автора, Лорана Гюнеля, є ще хороші книжки: "День, коли я навчився жити", "Бог завжди подорожує інкогніто" - раджу.