Вероніка і Дзеркало Забутих Снів

                                     1 Розділ 

Одного разу в невеличкому містечку  на краю темного лісу, жила звичайна на перший погляд дівчинка на ім'я Вероніка. Вона дуже любить читати про детективів, магічні світи тощо. Дуже креативна. Але найбільше її захоплювали сни, чарівні, мелодійні,  інколи сумні. 

Одного ранку, прокинувшись після особливо дивного сну про величезне дзеркало посеред лісу, Вероніка відчула, що щось змінилося. Її кімната була тихою, але в кутку, там, де раніше стояла її книжкова полиця, тепер стояло старовинне дзеркало у срібній рамі, прикрашеній гравіюванням у вигляді місяців, пір’їн і очей.

Вероніка обережно доторкнулася до поверхні — і раптом її втягнуло всередину. Вона опинилася в світі, де кожна думка оживала, де дерева розмовляли, а місяць був живим і співав колискові. Це був Світ Забутих Снів — місце, куди потрапляють сни, які люди забули. Але світ цей був у небезпеці: Тінь Забуття розросталась і поглинала сни, перетворюючи їх на порожні і холодні лабіринти.

Місцеві мешканці — пташки з палаючими крилами, кішки, які читали думки, та кришталеві єдинороги — розповіли Вероніці, що вона — одна з Обраних Сновидців. Тільки вона може пробудити давнє світло — Іскру Пам’яті, яка здатна зупинити Тінь.

Щоб знайти Іскру, Вероніка мала пройти три випробування:

Сон Тиші, де їй довелося пережити найглибшу самотність і знайти силу в собі.

Озеро Правди, де дзеркальна вода показувала її справжню сутність — навіть ті частини, яких вона боялася.

Лабіринт Забутих Імен, де вона мала пригадати важливі моменти зі свого життя, які вже майже зникли з пам’яті 

Пройшовши всі випробування, Вероніка відкрила в собі силу — вона вміла творити сни, які ніколи не зникають.  Іскра Пам’яті засяяла в її серці, й вона повернула світлу рівновагу у Світ Забутих Снів.

Повернувшись додому через дзеркало, вона вже не була просто дівчинкою — вона була Хранителькою Снів.

А дзеркало й досі стоїть у її кімнаті. І тільки вона знає, щоночі воно оживає… 

                            2 Розділ 

Минуло кілька тижнів, відколи Вероніка врятувала Світ Забутих Снів. Ззовні її життя залишилось звичайним: школа, книги, чай із маминої ромашки. Але щоночі вона поверталась до свого дзеркала — не для пригод, а щоб охороняти сон інших.  Вона стала Хранителькою, яка вміла не лише входити в сни, а й захищати їх.

Коли Вероніка торкнулась його, перед нею з’явився образ старовинного годинника з двома стрілками, що крутилися у зворотному напрямку. Позаду годинника виростала вежа з піску, яка зникала і знову з’являлася. А потім почувся голос — хрипкий, мов зі сну, який не хочеш згадувати: 

«Вернись у Склеп Часу. Минуле прокидається. Пам’ять однієї душі зникла... А з нею може зникнути весь Світ Снів.»

Вероніка прокинулась у холодному поті. Але наступної ночі все повторилося. Вона знала — це новий виклик.

Через дзеркало вона потрапила не в знайомий барвистий світ, а в сіру, мов застиглий попіл, пустелю. Небо було затягнуте тріщинами, в яких мерехтіли зорі. Перед нею стояла вежа з піску — Склеп Часу, де зберігалися найдавніші сни.

Її зустрів хранитель вежі — старий дракон із піску, на ім’я Орунт, що говорив людською мовою

— Ти запізнилася, дівчинко-сновиде, — сказав він. — Один із давніх снів зник. Той, що належав дитині, яка більше не вірить у магію. Якщо ми не повернемо його — світ почне руйнуватись.

Вероніка погодилася допомогти. Щоб дістатися до сну дитини, їй потрібно було пройти через тріщини часу — небезпечні портали, які вели в сни інших людей.

Кожен з них сон був особливим по-своєму: 

У першому вона потрапила в місто, де всі будинки співали, але музика раптом замовкла.

У другому — в ліс, де дерева шепотіли, іменуючи себе давніми словами.

У третьому — в кімнату, де сидів хлопчик із порожніми очима. Його звали Лео, і він забув, як мріяти.

Щоб повернути Лео його мрію, Вероніка показала йому його ж старі сни — ті, які він сам створював у дитинстві: про літаючі велосипеди, про книжки, що вміють говорити, і про дружбу з вітром.Коли Лео знову усміхнувся — його сон повернувся, і Світ Снів знову наповнився фарбами. Але Орунт попередив:

— Це було лише перше порушення. Комусь вигідно, щоб люди забували свої сни… І ти, Вероніко, маєш з’ясувати — хто це ...