Верóніка

5

Я виповзаю з кладовища, чіпляючись за коріння дерев на землі. По пальцям лізуть мурахи, вгризаючись колючими щелепами в мою шкіру. Я плачу, та мені не болить.

І хоч в мене тепер дерев’яні руки, та в моїх грудях досі б’ється живе серце.

Дар’я Асауленко

Подобається

#542 в Містика/Жахи
#1088 в Детектив/Трилер
#464 в Трилер

У тексті є: тіні листопаду, моторошні фокуси, позитивний фінал

Відредаговано: 09.11.2025

Додати до бібліотеки

Поскаржитись