Тобі колись снилися кошмари? Не ті, в яких страховисько блискавично атакує, й ти провалюєшся в темряву, не встигши й злякатися. Й не ті, де ти чудом сховався, став невидимкою, чи злетів вгору на своїх нових крилах — далеко-далеко в небо, уникнувши сутички.
Я питаю саме про ті кошмари, після яких ти просинаєшся, важко дихаючи, й притримуючи спітнілою долонею серце, що хоче вирватися з грудей.
Так вийшло, що я знаюся на кошмарах, і зізнаюся тобі, що ти не без причини стискаєш правою долонею груди, й хапаєш ротом повітря, як викинута на берег рибина.
Просто всередині тебе стало на один невидимий шрамик більше — моторошний сувенір з царини Морфея.
Можливо, ти нікому ніколи не розповіси, як отримав його. Та я збираюся показати тобі свій. Один-однісінький, але глибокий, наче від ножа.
Вмощуйся зручніше. Моя розповідь починається.