Verba Silentii

24. «Прага»

«Прага»

Поміж барокові будинки,
Старенький тягнеться трамвай,
І від зупинки до зупинки,
Шука собі спочинку край.

Жарке повітря в ніч серпневу,
Наповнить Прагу досхочу,
Готує чеську кролеву,
До прохолодного дощу.

Ти як трамвай, шукаєш місце,
Спішиш кудись на рандеву,
Бажання в кожного тут вічне,
Знайти собі свою весну.

Знаходить хтось, а хтось втрачає,
Така вже доля у людей,
Хтось ненавидить, хтось кохає,
Не збереже всього музей.

Та Карлів міст все пам'ятає,
Багато бачив старий лис,
Він завжди людям вихваляє,
Той празький романтичний хист.

Шепоче щось завжди Влтаві,
Шепоче людям крізь віки,
І тішиться сонця заграві,
Що відіб'ється від ріки.

Хтось тут туристом із Європи,
А хтось давно вже тут живе,
Хтось йде на пиво до господи,
Хтось з шардоне собі пливе.

У когось фушка проти ночі,
В когось короткий вихідний,
Гуля по Старомеській площі,
Чи розпива Фернет міцний.

Усі спішать, метро працює,
Розвозить тисячі думок,
Хтось береже час, хтось гайнує,
І не бере з життя урок.

У натовпі посеред міста,
Що з давніх літ уже стоїть,
Побачиш хто з якого тіста,
Чи цінить він життєву мить.

А ось і дощ, така от Прага,
Промокли всі без парасоль,
Щасливий в ній той роботяга,
Хто в вечір цей немов король.

22.10.2024

Подобається

#309 в Різне
#9 в Поезія

Відредаговано: 31.10.2024