Verba Silentii

20. «Приходько»

«Приходько»

Я вічний приходько в чужому краю
Мій дім залишився далеко від серця,
Живу на чужині в своєму жалю,
В суспільство чужинців я так і не втерся.

Я місця собі отут не знайду,
Я загублений птах в невідомих просторах,
Як ще я далеко від дому піду,
По яких моє щастя заховано норах.

Хожу по слідах чиїхось людей,
Та їхніми долями жити не хочу,
Пригорнутися прагну до рідних грудей,
Лиш тоді усі мрії свої прошепочу.

Лиш тоді я збагну, що знайшов знову дім,
Як зійде з ніг замучених втома,
Коли душу охопить, як небо той грім,
Пізнання, що нарешті я вдома.

⁸'⁰⁸'²⁰²⁴

Подобається

#302 в Різне
#11 в Поезія

Відредаговано: 31.10.2024