Verba Silentii
18. «Поміж бетонних плит»
«Поміж бетонних плит»
Як важко жити людям, поміж бетонних плит,
Де їх ніхто не чує, байдужий їхній ритм,
І як кричить їх серце ніхто про то не знає,
Тут по можливості в ігри кожен свої грає.
Усі турбуються про себе, а не про ближніх,
Своя сорочка тілу ближча, що там не кажи,
Із поверху, що вище, не видно нижніх,
Хоча б одного співчутливого мені ти покажи.
Велике місто давить, рутиною воротить,
В ній втратиш ти себе хоча здобудеш щось,
Але це "щось" можливо життя твоє скоротить,
В певний день збагнеш, що навіть не жилось.
Можеш не кричати, ніхто й так не почує,
Твої проблеми лиш твої, ти вже з цим змирись,
Хвилі сердець людських важкий бетон блокує,
Ти краще все ж людиною поміж ляльок лишись.
Не будь подібний іншим, що втратили себе,
Не вчиняй як роблять інші, йди своїм шляхом,
Знай, що бачать кожен крок з висоти Небес,
Хоч би в темряві сховався, а хоч би став птахом.
³'⁰⁷'²⁰²⁴
Із книги: «Людина у човні»
Відредаговано: 31.10.2024
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
