Verba Silentii
15. «Небо»
«Небо»
Люди дивились в небо та кожен бачив своє,
Хтось там шукав надію, що не один він - їх двоє.
Хтось бачив перешкоди, їм хмари заважали,
Хотіли бачити Бога, і бути з Ним бажали.
Хтось бачив в небі птахів, що над землею літали,
Вони з своєї висоти двоногих засміяли,
Їм були дані крила, яких хотіли люди,
В безкраїм небі літали, сміливо майже всюди.
Хтось бачив там проміння, що сонце розпускало,
Бо вже давно в житті похмурім, світла бракувало,
Хтось бачив літаки, а хтось сліди їх моторів,
І наче нотки пісні із сумних мінорів.
Побачив хтось веселку, величність кольорів,
В такі вбрання не одягають навіть королів,
Комусь побачились фігури з м'яких пухнастих хмар,
А хтось знайшов у висоті вічний небесний храм.
Хтось бачить там снаряди, керовані ракети,
На які багаті вбивці розтратили бюджети,
Вони вбивають все живе, лише заради втіхи,
Бо думають, що кара мине їх за гріхи.
Хтось вже неба голобінь більше не побачить,
Хтось за це їхніх убивць ніколи не пробачить,
Хтось народився незрячим, і небо тільки сниться,
Та він навчився жити, і як зрячі не злиться.
Хтось каже - небо простір, просто висота,
Хтось каже - це домівка куди так прагну я,
Людські очі бачать в небі завжди щось своє,
Та небо є незмінним - воно завжди одне.
¹⁶'⁰⁵'²⁰²⁴
Відредаговано: 31.10.2024
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
