Verba Silentii
13. «Мене било життя»
«Мене било життя»
Мене било життя але я не розбитий,
Тиснуло під пресом важкого буття,
Коли став, як щоденник пилом покритий,
Заховав на своїх сторінках почуття.
Заховав у собі все хороше й погане,
Від світу отруєних людських сердець,
Доки прийде весна і лід не розтане,
Щоб шлях віднайти, що веде навпростець.
Біль приносять оті, хто найближче за інших,
До серця торкнувся, говорив, що любив,
Знай нема на планеті за таких людей гірших,
Хто повільно з усмішкою твою душу губив.
Коли списані твої стають сторінки,
То на них нових слів не напишеш,
Намагайся поганих авторів обійти,
Бо інакше в руках їхніх згинеш.
Мене рвало життя, але я не роздертий,
Ще цілими зостались мої сторінки,
Можливо занадто до всього я впертий,
Проте з часом у грудях лишились дірки.
²⁶'⁰⁴'²⁰²⁴
Відредаговано: 31.10.2024
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
