12. «Забули про війну»

«Забули про війну»

Вже деякі забули про війну,
Про те, що хтось на передку вмирає,
Про те, що хтось навіки у візку,
За побратимами сльозу з очей втирає.

Забули, що в нас землю забирають,
А та земля, для наших ніг основа,
На цій землі наші тіла вбивають,
Для когось це війна, для когось - змова.

Для когось втрата, й біль душі нестерпний,
Для когось бізнес і гучна вечірка,
Нас поділили - "безсмертний" і "безпечний",
Ми третій рік слугуємо, як звірка.

Безпечні всі - сидять по кабінетах,
Безмертні всі - давно вже на нулі,
Усе тримається лише на їхніх плечах,
А плечі змучені, вони усі в крові.

Забули люди про страшну ціну,
Якою платять кожен день солдати,
Щоб люди всі, всміхалися новому дню,
Як вранці з ліжка доведеться встати.

Боронять небо, в темряві смертельній,
Коли вночі летять на нас ракети,
Віддались повністю сміливості безмежній.
Щоб помістились вороги всі у пакети.

Забули люди, хто на них напав,
Якою мовою говорить їхній вбивця,
Той хто весь час, себе за брата видавав,
І мовою чужою до свої так вміло влився.

Забули люди, що у нас війна,
Що вража музика їхніх дітей вбиває,
Чиї війська забрали в них життя,
І чий солдат, подобу визволителя приймає.

Забули люди що у них війна,
Що треба постити, молитись й воювати,
Прокинься люд від злого зачарованого сна,
Боротись треба, а не танцювати.

Втомився від війни народ,
Так хочеться вночі порозважатись,
Вони б не проти знову повернусь до "господ",
Чи можна їх, ще за свої вважати?

"Какая разница" якою говорити,
Лунає з вуст подеяких людей,
"Какая разница" під ким нам тут ходити,
Лунає з рила деяких свиней.

Нам би кордони, знову привідкрили,
Щоб нас не бачили розлідувачі правди,
Щоб знову на курортах не спалили,
Коли купаємось в басейні із лаванди,

В той час коли, на фронті простаки,
Обмежені в свої правах герої,
Вмирають, щоби крали вожаки,
Ті гроші, що призначені для зброї.

Вмирає з ними не одна сім'я,
Їх вже ніколи не побачать вдома,
Ніщо не значить похвала вінця,
Коли дружина з немовлям уже вдова.

Ми всі живемо в різних двох світах,
Для когось світу, що він є, уже немає,
Над кимось вже літає хижий птах,
А хтось на все це зовсім не зважає.

І зневажає всю пролиту кров,
І кожну душу віддану за волю,
Усіх отих хто в вічність відійшов,
За майбуття для нас, за Українську долю.

Війна та близько, ближче ніж здається,
Її там стримують звичайні людські руки,
Допоки серце кожного бійця тихенько б'ється,
Ми не дізнаємось, що то смертні муки.

Не забувайте люди про війну, 
Не занехайте ви своє майбутнє,
Ввімкнітся в світла зі злом боротьбу,
Усе що дав вам Бог в житті, своїм врятуйте.

¹⁷'⁰⁴'²⁰²⁴