Verba Silentii

10. «Дощ»

«Дощ»

Сиділи вдвох із кішкою під ґанком,
Дивились, як паде рясненький дощ,
Не встигли ми натішитися ранком,
Як вистив наш, смачний, зелений борщ.

Ми все дивилися і пильно придивлялись,
Я говорив собі і кішка щось мурчала,
Ми розважали, як від дощу сховались,
Проте давно, душа його бажала.

Дощ омивав краплинками природу,
Не обійшов він у саду рясного плоду,
Надувшись хмарами, плюснув із себе воду,
І намочив, усю Карпатську вроду.

Ми все дивилися і пильно придивлялись,
Як ті краплинки, розбивались з хмари,
Вони так бавились собі, вони так грались,
Але для нас, то були справжні чари.

Vladyslav Derda

Подобається

#454 в Різне
#46 в Поезія

У тексті є: поезія про любов, життя людей, питання життя та смерті

Відредаговано: 27.04.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись