«Перший сніг»
Перший сніг обережно, притрусив в саду рози,
Покривало сніжинок вкрило душу морозом,
На крок ближче зима підступила зухвало,
Враз вогню, що палав, людям стало замало.
Розкидали далеко сухі дрова від печі,
До країв чужих-теплих всі вишукують втечі,
Плечі стомлені торбами, тяжких вантажів,
Вікна всипані красою, морозних вітражів.
Ледь тримається тепло, втікає крізь шпарини,
Нажаль не лишилося в серці жодної жарини.
Ледь догоріли дрова, а з ними наші душі,
Немає вже нічого в пустій безмовній тиші.
Відредаговано: 31.10.2024