6. «Запитання до Бога»

«Запитання до Бога»

Господи, Боже, доки будеш терпіти?
Доки буде над нами небо синє чорніти?
Знаю права не маю, але все ж запитаю!
Я тим часом, як бачиш, брату рану мотаю.

Скільки ще їх загине? Моїх друзів найкращих?
Від руки ворогів не живих і пропащих,
Віддалися неправді й поклоняються кату,
Я був вдома з сім'єю, вони вдерлися в хату.

Скільки будуть ще вірити їх пропаганді?
Хто сидить на дивані у комфортній веранді.
Ти забрав у них розум? Краще знаєш, що добре!
Нам натомість Ти дав, серце лева хоробре!

Скільки ми ще братів своїх тут поховаєм?
На спасіння Твоє з нетерпінням чекаєм!
Заступися за нас, я прошу, я благаю!
Бо вже вкотре з братами, в окопі вмираєм.

Доки пити нам чашу страждань неминучих?
І терпіти укуси тих зміїв гримучих?
Доки будуть топтати нашу землю сусіди?
Ну за що Україні незаслужені біди?

Скільки ще має вмерти діток невиних?
Від задумів злих і від планів злочинних?
Навіщо створив нас, життям наділив?
До рани із кров'ю я бинта притулив.

Не може той бинтик нам рани покрити,
Ворог сили немає, щоб нас підкорити,
Жахлива доба, льється кров багряниста.
Аж занадто до Неба, дорога терниста.

Ну як ти там брате? Болить? Я це знаю!
Ти тихо тримайся, нам пізніше до раю!
Ще трохи стерпи, зціпи зуби щосили,
Нам треба ще жити, не час до могили.

Хіба ж нас питали, оті що напали?
Коли з наших життів, мир і спокій украли.
Лютий ведмідь, зійшов з глузду від сказу,
Ричить на весь світ, всім несе ту заразу.

Ми одразу зуміли ведмедя спинити!
Але, яку ціну, нам прийшлось заплатити?
Не вірять і досі, люди деякі в світі.
Попали в міцні, злом поширені сіті.

Щоночі на небо дивлюся, чи бачиш?
Послухати хочу, чи з нами Ти плачеш?
Допоки брехню, за правду будуть вдавати?
Коли ми всі зможемо мирно поспати?

Під градами небо здригнулося знову,
Затягую брата, до надійного схову,
Шукаю нагоди, Тебе ще раз почути,
Щоб з Тобою вже вкотре, тихо побути.

Я здається збагнув, що до мене говориш!
Ти нову історію і новий світ твориш!
Там місця нема для чортів із пекелля,
І для цього нам треба прикласти зусилля.

Ти вибрав Давида, щоб він вбив Голіафа,
Щоб імперія, зла більш не встала із праха.
Нечисть знищити всю, що навалює з сходу.
Таку місію дав Ти, для Свого народу.

2023 

P.S. Вірш присвячений Ярославу Дерда, дорогому дядьку і воїну-герою, що загинув на війні.