Verba de Aeterna
22. «Бетонний вулик»
«Бетонний вулик»
Бетоний вулик без шпалер,
Лише на кухні вогник світла,
В квартирі ніби хтось помер,
Немов історія чиясь кінця добігла.
Втиснувшись в крісло незручне,
Представник людського роду,
Сидів допоки буря вщухне,
Чекав на кращую погоду.
Він розважав про сенс життя,
Чи є у творива Творець,
Про небуття і про буття,
І хто для людства є взірець.
Допоки світло вуликів навпроти,
Ще миготіло крізь стіну дощу,
Він згадував усі свої скорботи,
Аж поки дощ собі не вщух.
Погасли всюди вже вогні,
Він взяв останню сигарету,
Колись він жив собі в добрі,
А зараз сам втрапив в халепу.
Власне, чому йому жалітись,
Нема на кого нарікати,
Допоки є ще де погрітись,
Палити буде і мовчати.
Відредаговано: 05.02.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
