Verba de Aeterna
17. «Мені здається»
«Мені здається»
Мені здається я не той, ким був раніше,
Щось геть змінилося десь глибоко в нутрі,
Хоч буревій був й жилося складніше,
Та все ж не вештався по вулиці брудній.
Вдихнув би знову свіжості небесної,
Ковток життя, щоб крила розпустити,
Не хочеться мені до ями, до пекельної,
Частинку вічності у ній свою згубити,
Немов орел я хочу відновитися,
Старе все скинути, й покинути болотні зарості,
Якщо мені й судилося розбитися,
Нехай це буде скеля слави й святості.
Востаннє крила розвести в обидві сторони,
Здійнятись знову на комфортну висоту,
Натішаться нехай огудні ворони,
Я розіб'юся мовчки й зодягнусь в чистоту.
Я був народжений літати в піднебессі,
Ховатися від всього у захмар'ї,
Тепер немає на землі про мене пам'яті,
Я вже розтанув в безкрайньому розмаї.
¹²'¹²'²⁰²⁵
Відредаговано: 05.02.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
