Verba de Aeterna
15. «Поет»
«Поет»
Це геніально всі казали,
Похвала лилася звідусіль,
Його поетом називали,
Його слова були як сіль.
На руки кидались панянки,
Хотіли з його слів вірша,
Та всі вони лише коханки,
Бо лиш одній належала душа.
Лише одна обраниця у серці,
Давно жила у тиші мовчазній,
І для всього закрила в ньому дверці,
Де вештав згубний, сильний буревій.
Один на тисячу, один на мільйон,
Життям приречений талант на муку,
Це дар життя так говорив бамон,
Коли тиснули його поетичну руку.
Поцілувала доля талантом обійняла,
Так заздрісно гляділи очі злі,
І жодна з тих поганих душ не знала,
Що попри усмішку він загубилений в пітьмі.
Болить душа, яку ніхто не бачить,
Не відає ніхто те до кінця,
Що не пасує нам, а що нам личить,
Й якого ми насправді прагнемо вінця.
Чий погляд хочемо ми завжди знати,
З ким бути прагнем досхочу,
На який шлях нам треба стати,
Коли біда завела нас в пітьму.
Душа поета мучиться завжди
Життя — трагікомедія і драма,
Поміж черствими й грубими людьми,
Завжди вона — самотня біла пляма.
²⁰²⁵
Відредаговано: 14.10.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
